Неспішність як засіб смислотворення

Сучасна людина живе у світі переповненому парадоксами і, власне, сама
для себе є дивиною, осмислення якої, в постмодерному філософському
дискурсі, можливе лише через своєрідний пізнавальний принцип «смерті
людини»: «людина зникає, як обличчя намальоване на піску» (М. Фуко).