Об’єкт дослідження – документальна фотографія в українському медіапросторі періоду незалежності. Предмет дослідження – механізми впливу документальної фотографії на формування національної свідомості українців. Мета дослідження – виявлення специфіки та механізмів впливу документальної фотографії на формування національної свідомості українців з 1991 року до сьогодення. У кваліфікаційній роботі здійснено аналіз розвитку української документальної фотографії періоду незалежності як одного з ключових засобів формування національної свідомості. Розглянуто історичні, соціокультурні та інформаційні передумови становлення документальної фотографії в Україні, зокрема в контексті політичних трансформацій, суспільних зрушень та війни з Росією. Виявлені інфраструктура фотожурналістики, основні етапи еволюції української документальної фотографії та її роль у суспільсьві. Новизна роботи полягає у комплексності дослідження сучасного українського візуального контенту, а саме української документальної фотографії періоду незалежності (з різних медіа та соціальних мереж) у контексті її впливу на формування національної свідомості, емоційного залучення аудиторії та розвитку критичного мислення щодо історичних і поточних подій. Практична цінність очікуваних результатів полягає в можливості їх використання для розробки навчальних курсів з медіаграмотності, візуальної культури, культурології та історії української фотографії. Матеріали дослідження можуть бути корисними для фотожурналістів, кураторів, культурологів та медіафахівців у їхній професійній діяльності. матеріалом з певної тематики в культурології і мистецтвознавстві.

Об’єкт дослідження – фільм «Сунична галявина» (1957) І. Берґмана. Предмет дослідження – символіка сновидінь у фільмі «Сунична галявина» (1957) І. Берґмана. Мета дослідження – з’ясувати зміст символіки сновидіть головного героя фільму «Сунична галявина» (1957) І. Берґмана на основі психоаналітичної методології З. Фройда та семіотичної теорії К. Метца. У кваліфікаційній роботі досліджено психоаналітичну символіку сновидінь у кінофільмі «Сунична галявина» (1957) І. Берґмана. Здійснено аналіз структури психіки в теорії З. Фройда, надано визначення понять «свідоме», «несвідоме» та «передсвідоме». Розглянуто психоаналітичні механізми роботи сновидіння, такі як згущення, заміщення та вторинна обробка. Застосовано семіотичний підхід Крістіана Метца для використання естетичних категорій метафори, метонімї та синекдохи в аналізі кіномистецтва. Проведено кінознавчий аналіз впливу драматургії А. Стрінберга та екзистенціальної філософії С. К’єркегора на творчість І. Берґмана. Розглянуто сни та символи у фільмах «Тіні забутих предків» (1965) С. Параджанова та «Криниця для спраглих» (1965) Ю. Іллєнка. Застосовано психоаналітичний і семіотичний підходи для дослідження символіки, монологів персонажів, візуальних засобів, кадрів, мізансцен та кінематографічних планів у фільмі «Сунична галявина». Новизна роботи полягає у застосуванні синтезу психоаналітичних та семіотичних підходів до аналізу кіномистецтва.

Об’єкт кваліфікаційної роботи – є український музично-драматичний театр XIХ-ХХ століття як складова національного мистецького процесу. Предмет дослідження – народний танець як засіб втілення художнього задуму в театральних постановах цього періоду, зокрема в аспекті його сценічної функції, виразних можливостей і взаємодії з іншими компонентами вистави. ˗ Мета кваліфікаційної роботи – Аналіз і синтез — для опрацювання теоретичних джерел, фахової літератури, мистецьких і театрознавчих текстів щодо народного танцю та театру. ˗ Історико-культурний метод — для дослідження еволюції народного танцю в контексті розвитку українського музично-драматичного театру ХІХ–ХХ століття. ˗ Порівняльний метод — для зіставлення різних хореографічних і сценічних підходів до використання народного танцю. ˗ Художньо-стилістичний аналіз — для виявлення виражальних засобів народного танцю в театральних постановках. ˗ Метод міждисциплінарного підходу — для інтеграції знань із хореографії, театрознавства, культурології, етнографії.

Предмет дослідження – кінематограф Російської Федерації XXI століття як інструмент ідеологічної пропаганди на службі режиму. Метою дипломної роботи є дослідження кіномистецтва як засобу пропаганди в умовах сучасного авторитарного режиму на прикладі Російської Федерації XXI століття, а також виявлення механізмів, за допомогою яких кіно впливає на формування суспільної свідомості в тоталітарних державах. Стислий опис тексту кваліфікаційної роботи. У роботі проаналізовано теоретичні засади впливу мистецтва на свідомість, розглянуто історичний досвід тоталітарних режимів XX століття (СРСР, Третій Рейх, Маоїстський Китай), досліджено механізми пропаганди у російському кінематографі XXI століття, а також вивчено реакцію міжнародної спільноти на цей феномен. Особливу увагу приділено аналізу візуальних, емоційних та наративних методів, що застосовуються у кіно для формування політичних цілей. Наукова новизна полягає в дослідженні сучасного кіномистецтва Росії як складової системної державної пропаганди в умовах гібридної війни та інформаційного тиску. Практична цінність полягає у можливості використання результатів дослідження у сфері культурології, медіаосвіти, безпекових студій, а також у розробці стратегій протидії ідеологічному впливу в медіапросторі.

Об’єкт – війна як морально-етичний та філософський феномен в історії людства. Предмет – філософське та етичне осмислення війни, насильства і миру в різні історичні епохи. Мета і завдання – проаналізувати феномен війни у морально-етичному вимірі, зокрема в історії філософської думки, дослідити етичні аспекти воєнного насильства та можливості ненасильницьких концепцій миру у сучасному світі. У кваліфікаційній роботі досліджено, як різні філософські епохи осмислювали війну, її причини та моральні наслідки. Перший розділ присвячено аналізу війни в контексті класичної, некласичної та постмодерної філософії – від Платона, Аристотеля, Августина та Гоббса до Фуко, Ж. Дерріди та критичної теорії. Розглянуто концепти справедливої війни, політичного насильства, війни як «стану природи», а також її символічний вимір. Наведено етичний аналіз війни, зокрема дилеми між обов’язком і співчуттям, моральною легітимізацією насильства, межах допустимого під час конфлікту. Увагу приділено проблемам моральної відповідальності, морального вибору та сенсу війни в умовах збройних конфліктів ХХ-ХХІ століть, зокрема в контексті війни росії проти України. Також у роботі аналізуються філософські концепції миру – від ідеї «вічного миру» І. Канта до філософії ненасильства М. Ганді, М. Л. Кінга та сучасних гуманістичних підходів. Окрему увагу приділено проблемі досягнення стійкого миру у глобалізованому світі, ролі діалогу, освіти та етичних стратегій у запобіганні насильству. Сформульовано висновки щодо необхідності етичного переосмислення війни як деструктивного явища та перспектив формування філософії миру в умовах сучасних цивілізаційних викликів.

Об'єкт — соціальні процеси цифрової комунікації як простір інтерсуб’єктивної взаємодії. Предмет — специфіка реалізації свободи та формування інтерсуб’єктивних зв’язків цифрового суб’єкта у віртуальному просторі (мережевих платформах, соціальних медіа, цифрових середовищах). Мета і завдання — філософське осмислення змін у розумінні інтерсуб’єктивності та свободи під впливом цифрової комунікації, шляхом аналізу класичних і сучасних концепцій, трансформації суб’єкта, виявлення алгоритмічних впливів, ризиків уніфікації та формулювання відповідних теоретичних висновків щодо цифрової культури. У кваліфікаційній роботі проаналізовано, як змінюється розуміння інтерсуб’єктивності та свободи під впливом цифрових комунікаційних практик. У першому розділі досліджено філософські підходи до свободи та інтерсуб’єктних відносин у класичній, модерній та постмодерній традиціях: від Е.Гуссерля до Байю Чул Хана. Розглянуто трансформації уявлень про автономію та автентичність. Другий розділ присвячено аналізу цифрового середовища як простору нових форм соціальної присутності: порушено питання втіленості, гібридної ідентичності, онтологічного статусу Іншого в умовах медіатизованої комунікації. У третьому розділі досліджено уніфікаційні процеси в цифровій культурі, що ведуть до стандартизації способів вираження, скорочення множинності ідентичностей та формування нового типу публічного суб’єкта — керованого, передбачуваного і залежного від логіки платформ. На основі аналізу зроблено висновки про необхідність філософського перегляду понять свободи й інтерсуб’єктивності в умовах цифрової трансформації, з урахуванням гібридності, уразливості та технічного посередництва людського досвіду.

Об'єкт дослідження - принципи бойових мистецтв доби українського козацтва у їх філософському аналізові. Предмет дослідження - ідеали, цінності та культурні аспекти бойових мистецтв козацької доби. Мета дослідження - розкрити ідеали бойових мистецтв доби українського козацтва, висвітлити їх телеологічні принципи та зміст як, свого роду, доцільність, а також, обґрунтувати збалансованість розподілу функцій на прикладі гендерного аспекту. Українське козацтво – унікальний феномен в історії українського народу, який сформувався внаслідок поєднання військових, культурних та духовних традицій. Бойові мистецтва козацтва, як складова цієї системи, були не лише засобом самозахисту чи військової тактики, але й відображенням світогляду, ідеалів та цінностей тогочасного суспільства. Унікальність цих традицій полягає в тому, що вони поєднували практичні навички з високими морально-етичними принципами, формуючи у воїна не лише фізичну силу, а й духовну стійкість. Гендерний аспект нам здається обґрунтованим оскільки рівність функцій, баланс протилежностей у добу козацтва може надати приклади ефективного і доцільного розподілу обов’язків та можливостей як чоловіків, так і жінок, а сьогодні, у цифрову еру, ця необхідність виявляється більш важливою у контексті досягнення сталого і спільного добробуту європейських країн, а не перевага лише цілого над частиною. Методи дослідження включають історичний аналіз, компаративістський метод, телеологічний підхід та гендерний аналіз. Наукова новизна роботи полягає у комплексному аналізі ідеалів бойових мистецтв доби українського козацтва, зокрема їхнього телеологічного та гендерного аспектів, що може дозволити більш органічно адаптуватися до європейських цінностей на основі історично-зумовленого менталітету громадян України, сформулювати суспільні уявлення та слідувати спільним цінностям. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання у сфері освіти, культурних досліджень та популяризації історико-культурної спадщини України.

Об'єкт дослідження - принципи бойових мистецтв доби українського козацтва у їх філософському аналізові. Предмет дослідження - ідеали, цінності та культурні аспекти бойових мистецтв козацької доби. Мета дослідження - розкрити ідеали бойових мистецтв доби українського козацтва, висвітлити їх телеологічні принципи та зміст як, свого роду, доцільність, а також, обґрунтувати збалансованість розподілу функцій на прикладі гендерного аспекту. Українське козацтво – унікальний феномен в історії українського народу, який сформувався внаслідок поєднання військових, культурних та духовних традицій. Бойові мистецтва козацтва, як складова цієї системи, були не лише засобом самозахисту чи військової тактики, але й відображенням світогляду, ідеалів та цінностей тогочасного суспільства. Унікальність цих традицій полягає в тому, що вони поєднували практичні навички з високими морально-етичними принципами, формуючи у воїна не лише фізичну силу, а й духовну стійкість. Гендерний аспект нам здається обґрунтованим оскільки рівність функцій, баланс протилежностей у добу козацтва може надати приклади ефективного і доцільного розподілу обов’язків та можливостей як чоловіків, так і жінок, а сьогодні, у цифрову еру, ця необхідність виявляється більш важливою у контексті досягнення сталого і спільного добробуту європейських країн, а не перевага лише цілого над частиною. Методи дослідження включають історичний аналіз, компаративістський метод, телеологічний підхід та гендерний аналіз. Наукова новизна роботи полягає у комплексному аналізі ідеалів бойових мистецтв доби українського козацтва, зокрема їхнього телеологічного та гендерного аспектів, що може дозволити більш органічно адаптуватися до європейських цінностей на основі історично-зумовленого менталітету громадян України, сформулювати суспільні уявлення та слідувати спільним цінностям. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості їх використання у сфері освіти, культурних досліджень та популяризації історико-культурної спадщини України.