Перспективи використання технологій гідропосіву та часткового озеленення породних відвалів вугільних шахт

Abstract

За двохсотлітній період розробки вугільних родовищ в Україні внаслідок складування виданої на поверхню гірської маси утворилося понад півтори тисячі породних відвалів, в яких накопичилося близько 4 млрд. т порожньої породної маси. Процес відвалоутворення і досі триває – щорічно у відвали видається близько 40 млн. м 3 породи. Особливо актуальна проблема шахтних відвалів для великих і малих міст Донбасу, де високі відвали (терикони) стали невід'ємною частиною його ландшафту. У гірничопромислових регіонах породні відвали є основними джерелами забруднення, що чинять негативний вплив на всі компоненти природного середовища та здоров'я населення. Шкідливі речовини з поверхні відвалів потрапляють у повітря, ґрунт і водні об'єкти. Відвальні масиви негативно впливають на водний режим, погіршують якість поверхневих і ґрунтових вод, змінюють повітряні потоки, призводять до деградації ландшафту. Усі поверхневі накопичення гірських порід стають активним джерелом тонкодисперсного пилу, який є найбільш небезпечним для здоров’я людей. Шахтні породи в териконах також схильні до самозагоряння, забруднюють повітря та ґрунти продуктами горіння, передусім сірчаними сполуками.