Теоретична і практична філософія як дві парадигми позиціонування людини у світі

Abstract

У будь-яку епоху розвитку суспільства філософія, спираючись на новітні передові знання із різних сфер життєдіяльності людини, визначає нову парадигму світобачення. Відповідно, у свою чергу, нова парадигма світобачення окреслює низку підходів у вивченні нового кола явищ дійсності. Епоха постмодерну, зруйнувавши застарілу парадигму раціоцентричної картини світу, продемонструвала свою неспроможність до узагальнень, до цілісного осягнення дійсності, вибудованого на засадах, які виключали б обмеженість метафізичного погляду на світ. Критикуючи ідеї панлогізму протиставлення матеріального та ідеального, інтенцію потягу до Абсолюту, філософський постмодерн вдався до іншої крайності – роздрібнення, плюралізму і, врешті-решт, – до заперечення можливості пізнати інваріантні структури існування людини й буття Універсуму.