Художній інтертекст як контекст особистої та наративної ідентифікації митця

Abstract

Інтертекстуальність – сутнісна для мистецтва риса в його функції успадкування й передачі художнього досвіду світовідчуття наступним поколінням. Як найбільш вільна галузь ставлення до дійсності, мистецтво в цьому варіативно оновлює себе не лише від столітя до століття, а навіть від твору окремо взятого автора, до нового його ж твору, постійно повертаючись в пошуках незвичайного до вічних тем і сюжетів, образів та мовних засобів, методів та способів вислову. Й тим самим підтверджує думку про безмежний потенціал виразу іншого відчуття й переживання головних засад буття людини в світі. Кожний наступний етап зміни світовідчуття дає можливість по-іншому висловити це у мистецтві, насичуючи несподіваними ретроспективними інтерполяціями твори від модерного до постмодерного мистецтва, переробляючи асимільоване з давніх часів інколи в парадоксальній формі.