Аналіз процесів утворення та способів скорочення викидів діоксинів при спіканні залізної руди

Однією з глобальних екологічних проблем є забруднення довкілля стійкими
органічними забруднювачами. Найбільш небезпечними з них є діоксини і фурани (ПХДД/Ф)
– поліхлоровані поліциклічні сполуки, що утворюються при взаємодії хлору з органічними
речовинами при нагріванні. Вони нерозчинні у воді, мають високу адгезію і хімічну
стійкість; період напіврозпаду їх 10-15 років на поверхні ґрунту і 25-100 років на глибині.
ПХДД/Ф є ксенобіотиками і кумулятивними отрутами, володіють потужною мутагенною,
канцерогенною, тератогенною, ембріотоксичною, іммунодепресантною дією; тому їх ще
називають хімічним СНІДом. Період напіввиведення їх з організму біля 7 років; тільки 10% з
них метаболізується. ГДК діоксинів в повітрі 5∙10 -10 мг/м 3 , у воді – 5∙10 -8 мг/л, в ґрунті – 1∙10 -
8 мг/кг. Навіть у таких особливо небезпечних речовин, як бенз(а)пірен та ртуть, ті ж
показники 1∙10 -6 і 3∙10 -4 мг/м 3 , 5∙10 -6 і 5∙10 -4 мг/л, 0,02 і 2,1 мг/кг, тобто у багато разів більше.