«Трансестетика» як естетика інформаційної культури та втраченої ідентичності
Abstract
Вже в першій половині ХХ століття для Т. Адорно було очевидно, що пізньомодерне мистецтво, включене в систему масової виробничої комерціалізації, піддане глибоким антропологічним зсувам, змінює свої суспільні функції, змінюючись внутрішньо.Воно піддається всезагальному оречевленню та заплутується всуперечностях, відбиваючи об’єктивні антиномії. І в намаганні подолати в собі ці суперечності, доводить їх до крайнощів, одночасно позбавляючись сутнісних властивостей – дарувати ілюзії,перетворювати реальність в ідеальну. Неминуче сталося зіштовхування в естетиці протилежних тенденцій – «реставрації свідомого відходу від раціо» та протилежного прагнення тотальної раціоналізації. Але, як зауважував Адорно, це ж лише музика, де навіть питання контрапункту засвідчили непримиренність конфліктів.