Актуальні аспекти дослідження системи сучасного екологічного права

Сьогодні в теорії екологічного права у сфері структурно-системних досліджень існує принаймні декілька проблемних аспектів, розв’язання яких за своїм ступенем нагальності належить до першочергових. Насамперед, це вияснення, нарешті, співвідношення природоресурсного і екологічного права. Існуючі нині підходи бачення природоресурсного права в ранзі окремого правового інституту чи підгалузі відзначаються апріорністю через відсутність належного теоретичного обґрунтування, що заважає навіть впевнено зупинитись на одній позиції: або інститут, або підгалузь. Водночас слід зважити, що такий глобальний за обсягом нормативний масив, на якому ґрунтується природоресурсне право, значно виходить за межі будь-якого з відомих не тільки правових інститутів, а й підгалузей. Звідси, не можна відкидати й існуючі підходи до визначення природи природоресурсного права як самостійної галузі. У основі заперечення самостійності природоресурсного права лежить по суті єдиний аргумент, за яким не можна відривати використання природних ресурсів від їх правової охорони, що й зумовлює в кінцевому рахунку, його залучення до лона екологічного права. При цьому цілком логічним виглядає питання, а чому не навпаки включити екологічне право до складу природоресурсного, адже використання природних ресурсів має значно пріоритетніше суспільне значення, ніж їх охорона, яка є вторинною, похідною від природокористування. Адже у разі відсутності останнього жодна охорона не виникає. Щодо неможливості відриву ефективної охорони від раціонального використання природних ресурсів раніше мною вже давалась відповідь з вказуванням на багатовікове відокремлене співіснування окремих галузевих правових режимів використання майна у межах цивільного права з його одночасною адміністративно-правовою та кримінально-правовою охороною.