Дослідження стійкості кластерної сполуки у фізіологічному розчині
Abstract
Відкриття Розенбергом протипухлинної активності цис-дихлорлдиамін-платини (цис-платина) у 1969 р. [1] призвело до проведення досліджень, спрямованих на виявлення цитостатичної та протипухлинної активності інших комплексних сполук. У результаті таких досліджень була виявлена протипухлинна активність у сполуках платини, платинових металів, а також у сполук багатьох перехідних металів [2]. Більшість цих сполук є токсичними та не мають селективності на відміну від комплексні сполук диренію(III), які мають низку корисних біологічних властивостей [3]. Для потенційних лікарських препаратів одним з основних параметрів є їх розчинність та стійкість у водних розчинах. Дослідження стійкості комплексної сполуки диренію(III) проводили у фізіологічному розчині, оскільки він має майже постійне значення рН та, на відміну від багатьох буферних розчинів, не взаємодіє з синтезованою речовиною. Також фізіологічний розчин за своїм іонним складом, осмотичним тиском, значенням рН та іонною силою близький до умов організму людини, що дозволяє визначити стабільність комплексних сполук ренію(III) за цих умов.