Метамодерн як передумова формування холономного світогляду
Abstract
Звертання до дискурсу метамодерну має на меті осмислення світоглядних зламів сучасного періоду культури, який вперше в історії людства характеризується тим, що вбираючи в себе як всі здобутки минуло так і їх критику, демонструє якісно новий погляд на цілепокладання людського буття та відповідне передчуття «нової культурної парадигми». Найбільш поширена позиція тлумачення метамодерну, як часу, що об’єднує високі цінності модерну та їх заперечення, суцільну негацію постмодерном, визначається змістом «мета», розтлумачуючи приставку «мета» не в аристотелівському вимірі поняття «понад» або «до» емпіричного світу, а в платонівському сенсі. «Глибинне значення терміну філософ розкриває в «Парменіді», де використовує концепт metaxic для вираження співвідношення між річчю та ідеєю, як те, що одночасно розділяє і з’єднує світ ілюзії та реальності» [1, 124]. Особливість нового парадигмального виміру полягає в тенденції до холономності - цілісності, що враховуючи ідеї премодерну і модерну, не нехтує їх критикою постмодерном, прагне відновитися в нової якості смислів.