Розвиток креативних індустрій на регіональному та місцевому рівнях

Abstract

Дисертація є завершеною науково­дослідною роботою, в якій наведено розв’язання актуального наукового завдання – обґрунтування комплексу концептуальних положень щодо керованого розвитку креативних індустрій на регіональному та місцевому рівні в Україні, а також розроблення методико­ технологічного забезпечення відповідних процесів у контексті формування конкурентоспроможної креативної економіки для повоєнного відновлення та подальшого збалансованого розвитку територій і громад. Акцентовано на тому, що креативність є ключовою ознакою суспільства та економіки, заснованих на знаннях, тим рушієм, що робить свій внесок у культуру, мистецтво, бізнес, політику, а також всі інші сфери суспільного життя, сприяючи стабільному розвитку країни. Креативні індустрії вже понад півсторіччя є прибутковим сектором економіки у багатьох країнах світу. Останнім часом вони не лише сприяють формуванню інноваційних ринків, але й стають все більш інтегрованими в процеси регіонального і місцевого розвитку, процеси демократизації, а також процеси розвитку громадянського суспільства. Розвиток креативних індустрій позитивно впливає на формування доходної частини бюджету, створення нових привабливих робочих місць, експортні надходження, інвестиційну привабливість території, розвиток інтелектуального капіталу тощо. Саме тому, у контексті пошуку шляхів забезпечення резільєнтності та подальшого відновлення й сталого розвитку України, актуалізується потреба дослідження потенціалу креативних індустрій на регіональному і місцевому рівнях.

Визначено, що в умовах війни та повоєнного відновлення саме креативні індустрії є галуззю, яка може виконати об’єднуючу роль, спрямовану на повернення талантів в Україну, згуртовування їх навколо певних ідей на територіях і в громадах креативних міст, створення додаткових робочих місць, винайдення та втілення інноваційних програм і проєктів регіонального й місцевого розвитку. Водночас, у роботі констатовано, що у сфері публічного управління бракує як розуміння логіки розгортання креативних індустрій на регіональному та місцевому рівнях, так і механізмів й інструментів щодо підтримки відповідних процесів. Комплексний аналіз стану наукового опрацювання проблеми розвитку креативних індустрій на основі вивчення значного наукового доробку закордонних і вітчизняних науковців, а також настанов міжнародних організацій (UNESCO, UNCTAD, Economica Naranja) дозволив сформулювати авторське (уточнене) визначення поняття «креативні індустрії», як секторів економіки, що використовують для створення своїх продуктів і послуг індивідуальну креативність та колективні креативні продукти, створюючи додаткову цінність через використання талантів, об’єднаних навколо спільної ідеї. Пропоноване визначення відображає сучасні тенденції об’єднання талантів та колективів навколо спільної ідеї, що підкреслює перехід від індивідуальних продуктів до продуктів проєктних груп. На основі підходу WIPO (World Intellectual Property Organization) Здійснено типологізацію 13 креативних індустрій через виокремлення чотирьох логічних секторів (ключові, другорядні, споріднені та креативні індустрії широкого розуміння), до яких можна розподілити споріднені галузі креативних індустрій. Пропонована типологізація дозволяє бачити цільну структуру сегменту креативних індустрій та побудувати більш ефективну систему управління креативними індустріями на регіональному та місцевому рівнях. Зазначено, що особливе місце у науковому дискурсі щодо розвитку креативних індустрій на регіональному та місцевому рівнях належить

концепту «креативне місто» (creative city), що зумовило здійснення розгляду у межах дослідження основ візії «креативного міста» як прояву креативності у містах пост­індустріального світу. Для представлення методологічних засад керованого розвитку креативних індустрій на регіональному рівні через «крос­збагачення» та визначення процесів, що відбувається, коли креативні підходи зустрічаються з традиційними галузями виробництва та промисловості через колаборації та крос­секторальні проєкти за сприяння органів публічного управління, здійснено порівняння досвіду, отриманого за двома масштабними європейськими проєктами міжрегіональної співпраці (Cross Innovation та DIVA (Італія­Словенія)), що дозволило зробити висновки щодо факторів чи принципів, які впливають на появу позитивної та розгалуженої міжгалузевої інновації. Показано, що метою підтримки креативних індустрій з боку органів публічного управління у європейських країнах є сприяння міжсекторальним інноваціям для реалізації політики розвитку територій і громад, що стимулює економічне і соціальне зростання, через «крос­збагачення» між традиційними галузями економіки і креативними індустріями. Визначено основні характеристики розвитку креативних індустрій у світі, а саме: виявлення та обмін інноваційними «досвідами», які виникають на залучених територіях (міжрегіональна співпраця, співпраця між країнами у секторі креативних індустрій); формування просторів співпраці; послуги медіації, які можуть змістити розрив між креативними галузями та традиційними; інновації на основі культури (процеси, що виникають за рахунок залучення мистецьких практик у приватному та публічному секторах); смарт стимули (залучення ШІ, інноваційних форм фінансування (криптопроєкти) тощо). Дослідження сучасного стану креативних індустрій в Україні, викликів та цілей розвитку у період до 2030 року дозволило констатувати, що: наразі темпи розвитку креативних індустрій в Україні є дещо уповільненими, особливо у період повномасштабного вторгнення; реалізація стратегічних

цілей напряму 14 Національної економічної стратегії на період до 2030 року має низку бар'єрів, долання яких потребує подальшого розвитку законодавчої бази та державної підтримки галузі; за результатами опитування представників територіальних громад було виявлено, не можна вважати достатнім рівень обізнаності територіальних громад про креативні індустрії та чому саме потрібно докладати зусиль для їхнього розвитку в Україні; за результатами опитування експертів креативних індустрій було виявлено, що креативність, може виступати у ролі своєрідного «клею», який об’єднує регіони, території та громади з різним культурним, релігійним, гастрономічним, історичним бекграундом. Експерти акцентували увагу на важливості розвитку колабораційних проєктів між різними галузями та регіональних креативних хабів, як точок «концентрації талантів», а також визначили креативні простори та креативний туризм двома перспективними напрямами для розбудови. Схарактеризовано основні завдання та виклики, пов’язані із перспективами розвитку креативних індустрій, а саме індустрії гостинності та туризму на основі Національної економічної стратегії України на період до 2030 року. Визначено виклики, що постають на перешкоді розвитку сфери креативних індустрій згідно з Планом відновлення, а саме: розрив ланцюгів постачання й попиту, скорочення внутрішніх та іноземних замовлень через безпекову ситуацію та мобілізацію; втрата робочих місць; несприятливі умови роботи для тих креативних фахівців, які продовжують працювати (повітряні тривоги, поганий інтернет, відсутнє необхідне обладнання); втрата виробничої спроможності (руйнування офісів, фабрик, майстерень тощо); brain drain, відтік кадрів за кордон, неповернення талантів в Україну після завершення війни; падіння якості освіти у сфері креативних індустрій через перебої в освітньому процесі; ризик низької пріоритетності креативних індустрій після війни (перевага «реального» сектору економіки: будівництво, аграрна промисловість, транспорт, машинобудування тощо).

Визначено ключові обмеження для розвитку сфери креативних індустрій під час війни, повоєнного відновлення, а саме: відсутність державного фінансування на підтримку креативних індустрій; наявні державні інструменти підтримки бізнесу майже не враховують специфіку креативних індустрій. У пріоритеті – розвиток Military­Tech, сільського господарства тощо, а не культури; велика кількість ініціатив різного рівня породжує несистемність, розпорошує увагу та зусилля донорів; непослідовна податкова, економічна політика держави; застаріле трудове законодавства. У контексті процесів публічного управління у сфері розвитку креативної економіки на регіональному і місцевому рівнях запропоновано ввести в науково­практичний обіг публічного управління поняття «фреймворк «креативне місто»», яке розуміється як множина діючих та потенційних суб’єктів, зав’язків та типів взаємодій між ними, необхідних та достатніх для функціонування креативних індустрій всередині міста та спроможності відповідати поняттю «креативне місто». Акцентовано на тому, що фреймворк «креативне місто» є гнучким та нечітко визначеним. З огляду на це розглянуто основні сучасні тренди, які можуть позитивно вплинути на його розвиток: права та свободи в рамках фреймворку «креативне місто» (1); добробут для кращого розуміння цінності культури (2); наскрізна культурна політика, яка приводить до нової центричності (3); урбаністичний контекст як джерело соціальних інновацій (4); переосмислення концепції управління (5); планування у часи невизначеності (6). Визначено вплив та сутність кожного з шести трендів на розвиток фреймворку «креативне місто», який вбачається автором як основа для порівняння та відновлення міст у процесі відбудови та відновлення у повоєнний період в Україні. Запропоновано підхід щодо погляду на фреймворк «креативне місто» як елемент публічної політики, що дозволило на основі розширення існуючої концепції з урахуванням основних трендів розвитку розробити модель фреймворку «креативне місто» у «період переходу», яка може розглядатися як основа для подальшого формування

комплексу методико­технологічного забезпечення процесів розвитку креативних індустрій на регіональному та місцевому рівнях із можливістю вдосконалення через розширення або звуження за чисельністю чи змістовною сутністю інституцій, що входять до фреймворку, реагуючи на поточні виклики чи потреби території. За результатами комплексного аналізу проблематики розвитку креативних індустрій на рівні міст виявлено, що робочі простори типу «коворкінг» є одним з ключових елементів інноваційної інфраструктури та мають ключову роль у формуванні урбаністичного портрету регіону, який значною мірою формується бізнесами­представниками креативних індустрій, до яких належать і коворкінги. Удосконалено модель «Циклу обертання талантів у креативних коворкінгах», що містить: чотири механізми постійного процесу максимізації ефективності простору (залучення, відбору, розвитку та утримання талантів); механізм медіації талантів; набір правил організації простору. Оскільки процес залучення талантів має циклічний характер, його найкраще розуміти як постійний процес, який поступово дозволяє простору максимізувати ефективність. Якщо простір досяг «критичної маси» талановитих резидентів, його оператори можуть стати більш конкретними в критеріях відбору потенційних нових членів. З іншого боку, вони також можуть почати «виключення» учасників пулу, які не відповідають вимогам. Акцентовано на тому, що креативні індустрії поступово і успішно інтегруються до сфери туризму, що зумовлено відкритістю сучасних туристів до «креативного занурення», зокрема, через участь у креативних подіях, відвідування креативних локацій або доєднання до креативних кластерів. Встановлено взаємозв’язки між креативними індустріями і туризмом в конкретних секторах на основі моделі «Мережа креативних міст ЮНЕСКО» (UCCN), задля виявлення потенціалу цих секторів щодо успішності регіонального і місцевого розвитку, зокрема, розвитку саме «творчих міст», та опис можливих синергетичних ефектів від взаємодії таких сфер як публічне управління нематеріальною спадщиною, креативними індустріями та

туризмом як частини глобального руху за більш сталий «культурний туризм» за першим виміром, та процесу, що забезпечує прогрес території чи громади у досягненні Цілей сталого розвитку – за другим. Перетин креативних індустрій на основі туризму є визнаною світовою тенденцією, потенціал якої може бути реалізований для України, де кожен регіон має свої специфічні ремесла, етно­ промисли, гастрономічну культуру, і є здатним створювати унікальні продукти для авдиторій на основі досвіду вражень та генерування продуктів нової якості. Застосування такого підходу дозволить збільшити інтерес до країни в цілому, через призму туристичної привабливості з елементами креативних індустрій кожного окремого регіону Удосконалено методичний підхід до упровадження принципів міжрегіонального співробітництва та колаборації між креативними індустріями та традиційними галузями через обґрунтування механізму «крос­ збагачення» у сферах креативних індустрій як основи формування екосистеми регіональних інновацій із застосуванням моделі арт­ та дизайн мислення для народження інновацій (вдосконалений цикл творчості Н. Оксман). Запровадження арт та дизайн мислення забезпечить позитивний вплив на виробництво та продукування «сенсів», що в результаті призведе до збільшення попиту на креативні продукти (оскільки ці народжені сенси є більш дотичними до потреб аудиторії). Схарактеризовано кращі практики успішних підходів для реалізації змін задля розвитку креативних індустрій на місцевому рівні, а саме, підходів управління знаннями, Agile та Extreme проєктного менеджменту. Висвітлено сучасні тенденції управління проєктами в галузі креативних індустрій, схарактеризовано особливості та можливі ризики життєвого циклу для проєктів креативних індустрій, здійснено аналіз взаємозв’язків управлінням знаннями, креативністю та можливістю управління специфічними проєктами місцевого розвитку в умовах поширення креативної економіки. Запропоновано ввести роль «Каталізатор змін», носій якої буде спряти впровадженню змін у секторі креативних індустрій на регіональному та

місцевому рівнях. Дістали подальшого розвитку методичні підходи до формування моделі профіля компетентності «Каталізатора змін» для реалізації фреймвоку «креативне місто» в Україні за трьома вимірами (ключові знання; ключові прояви поведінки; спеціальні знання) та чотирма рівнями впливу «каталізаторів змін» (місцевий; регіональний; крос­регіональний; національний рівень та вище) через розроблення комплексу матриць складових компетентності за сферами: «Практики та навички управління командою», «Культура та поведінка», «Бізнес підхід», «Доказова практика», «Керування змінами», «Технології та люди», застосування якої має забезпечити проактивний керований розвиток креативних індустрій за участі органів публічного управління, що сприятиме розбудові всеукраїнських, міжрегіональних та локальних колаборацій у сфері креативних індустрій, а також на перетині традиційних галузей економіки та креативних індустрій. Уперше сформовано комплекс концептуальних положень, який містить адаптовані методичні підходи, принципи, моделі, механізми та рекомендації органам публічного управління щодо їх практичного впровадження, системне застосування яких сприятиме успішності керованого розвитку креативних індустрій на регіональному та місцевому рівні в Україні як основи формування конкурентоспроможної креативної економіки для повоєнного відновлення та подальшого збалансованого розвитку.

The thesis is a completed scientific research work that presents the solution to an urgent scientific problem – substantiation of a set of conceptual provisions for the managed development of creative industries at the regional and local levels in Ukraine, as well as the development of methodological and technological support for the respective processes in the context of forming a competitive creative economy for post­war recovery and further balanced development of territories and communities. It is emphasized that creativity is a key feature of a knowledge­based society and economy, a driving force that contributes to culture, art, business, politics, and all other spheres of public life, promoting the stable development of the country. For over half a century, creative industries have been a profitable sector of the economy in many countries around the world. Recently, they have not only contributed to the formation of innovative markets but have also become increasingly integrated into regional and local development processes, democratization processes, and the development of civil society. The development of creative industries positively impacts the formation of the revenue part of the budget, the creation of new attractive jobs, export revenues, the investment attractiveness of the territory, the development of intellectual capital, and more. Therefore, in the context of searching for ways to ensure resilience and further recovery and sustainable development of Ukraine, the need to study the potential of creative industries at the regional and local levels is becoming more relevant. It has been determined that during wartime and post­war recovery, the creative industries are the sector that can play a unifying role, aimed at bringing talent back

to Ukraine, rallying them around specific ideas in the territories and communities of creative cities, creating additional jobs, and inventing and implementing innovative programs and projects for regional and local development. At the same time, the work notes that there is a lack of both understanding of the logic of the development of creative industries at the regional and local levels and mechanisms and tools to support the corresponding processes in the field of public administration. A comprehensive analysis of the state of scientific research on the development of creative industries, based on the study of significant contributions from foreign and domestic scientists, as well as guidelines from international organizations (UNESCO, UNCTAD, Orange Economy), has allowed the author to formulate a refined definition of the concept of “creative industries”. This definition describes creative industries as sectors of the economy that use individual creativity and collective creative products to create their goods and services, adding value through the utilization of talents united around a common idea. The proposed definition reflects modern trends of uniting talents and teams around a common idea, emphasizing the shift from individual products to products created by project groups. Based on the approach of WIPO (World Intellectual Property Organization), a typology of 13 creative industries has been carried out by distinguishing four logical sectors (core, peripheral, related, and broadly defined creative industries) to which related fields of creative industries can be allocated. The proposed typology allows for a coherent structure of the creative industries segment to be seen and enables the construction of a more effective management system for creative industries at the regional and local levels. It is noted that a special place in the scientific discourse on the development of creative industries at the regional and local levels belongs to the concept of the “creative city”, which led to the examination of the foundations of the “creative city” vision within the study as an expression of creativity in the cities of the post­ industrial world.

To present the methodological foundations for the managed development of creative industries at the regional level through “cross­enrichment” and to identify the processes that occur when creative approaches meet traditional sectors of production and industry through collaborations and cross­sectoral projects with the support of public administration bodies, we will compare the experiences gained from two large­scale European interregional cooperation projects (Cross Innovation and DIVA (Italy­Slovenia)). This comparison aims to draw conclusions about which factors or principles influence the emergence of positive and extensive intersectoral innovation. It has been shown that the aim of supporting creative industries by public administration bodies in European countries is to promote cross­sectoral innovations to implement development policies for territories and communities, stimulating economic and social growth through “cross­enrichment” between traditional economic sectors and creative industries. The main characteristics of the development of creative industries worldwide have been identified, namely: the identification and exchange of innovative “experiences” that emerge in the involved territories (interregional cooperation, cooperation between countries in the creative industries sector); the creation of collaboration spaces; mediation services that can bridge the gap between creative sectors and traditional ones; culture­based innovations (processes that arise from the involvement of artistic practices in the private and public sectors); and smart incentives (involving AI, innovative forms of financing such as crypto projects, etc.). The study of the current state of creative industries in Ukraine, the challenges, and the development goals up to 2030 has allowed us to conclude that: currently, the development of creative industries in Ukraine is somewhat slow, especially during the period of the full­scale invasion; the implementation of the strategic goals of direction 14 of the National Economic Strategy for the period up to 2030 faces several barriers, overcoming which requires further development of the legislative framework and state support for the sector; according to a survey of representatives of territorial communities, the level of awareness of territorial communities about

creative industries and the importance of their development in Ukraine is insufficient; according to a survey of creative industry experts, creativity can act as a kind of “glue” that unites regions, territories, and communities with different cultural, religious, gastronomic, and historical backgrounds. Experts emphasized the importance of developing collaborative projects between different industries and regional creative hubs as “talent concentration points”, and identified creative spaces and creative tourism as two promising directions for development. The main tasks and challenges related to the prospects for the development of the creative industries, particularly the hospitality and tourism industries, based on Ukraine’s National Economic Strategy up to 2030, have been characterized. The challenges hindering the development of the creative industries according to the Recovery Plan have been identified, namely: the disruption of supply and demand chains, the reduction of domestic and foreign orders due to the security situation and the mobilization of men into the Armed Forces of Ukraine; the loss of jobs; unfavorable working conditions for those creative professionals who continue to work (air raid alarms, poor internet, lack of necessary equipment); the loss of production capacity (destruction of offices, factories, workshops, etc.); brain drain, the outflow of personnel abroad, the non­return of talent to Ukraine after the war; the decline in the quality of education in the field of creative industries due to interruptions in the educational process; the risk of low prioritization of the creative industries after the war (preference for the "real" sector of the economy: construction, agriculture, transport, engineering, etc.). Key limitations for the development of the creative industries during wartime and post­war recovery have been identified, specifically: lack of state funding to support creative industries; existing state business support tools almost do not consider the specifics of the creative industries. The priority is the development of Military­Tech, agriculture, etc., rather than culture; a large number of initiatives at various levels lead to inconsistency, dispersing donors' attention and efforts; inconsistent tax and economic policies of the state; outdated labor legislation.

In the context of public administration processes in the development of the creative economy at the regional and local levels, it is proposed to introduce into scientific and practical circulation the concept of “creative city framework”, understood as a set of existing and potential subjects, connections, and types of interactions between them, necessary and sufficient for the functioning of creative industries within the city and the capability to meet the concept of a “creative city”. Emphasizing that the “creative city framework” is flexible and loosely defined, the main contemporary trends that can positively influence its development have been considered: rights and freedoms within the “creative city framework” (1); prosperity for a better understanding of cultural value (2); integrated cultural policies leading to new centrality (3); urban context as a source of social innovation (4); rethinking management concepts (5); planning in times of uncertainty (6). The impact and essence of each of these six trends on the development of the "creative city framework" have been identified, which the author sees as a basis for comparing and restoring cities during the post­war reconstruction period in Ukraine. An approach has been proposed to view the “creative city framework” as an element of public policy, allowing the development of a model of the “creative city framework” during the “transition period”, based on expanding the existing concept considering the main development trends. This model can serve as a basis for further refinement through expansion or contraction in terms of the number or substantive essence of the institutions included in the framework, responding to current challenges or territorial needs. Based on a comprehensive analysis of the development issues of creative industries at the city level, it has been identified that coworking spaces are one of the key elements of innovative infrastructure and play a crucial role in shaping the urban landscape of the region, largely driven by businesses representing creative industries, including coworking spaces. The model of “Talent Circulation in Creative Coworking Spaces” has been refined, which includes: four mechanisms for continuously maximizing space efficiency (attraction, selection, development, and retention of talents); talent mediation mechanism; a set of space organization rules.

Since the talent attraction process is cyclical, it is best understood as a continuous process that gradually allows the space to maximize its efficiency. When the space reaches a “critical mass” of talented residents, its operators may become more specific in their criteria for selecting potential new members. On the other hand, they may also begin to “exclude” participants from the pool who do not meet the requirements. It is emphasized that creative industries are gradually and successfully integrating into the tourism sector, driven by modern tourists’ openness to “creative immersion”, particularly through participation in creative events, visiting creative locations, or joining creative clusters. Connections between creative industries and tourism are established in specific sectors based on the UNESCO Creative Cities Network (UCCN) model, aiming to identify the potential of these sectors for regional and local development success, especially in the development of “creative cities”. The description includes potential synergistic effects from interactions among public management of intangible heritage, creative industries, and tourism as part of the global movement towards more sustainable "cultural tourism" in its primary dimension, and the process that ensures progress for a territory or community in achieving Sustainable Development Goals in its secondary dimension. It is emphasized that the intersection of creative industries based on tourism is a recognized global trend, the potential of which can be realized for Ukraine, where each region has its specific crafts, ethnic industries, gastronomic culture, and is capable of creating unique products for audiences based on experiential impressions and generating products of new quality. Applying such an approach will increase interest in the country as a whole through the prism of tourism attractiveness with elements of the creative industries of each individual region. The methodological approach to implementing principles of interregional cooperation and collaboration between creative industries and traditional sectors has been refined through the justification of the “cross­enrichment” mechanism in the creative industries. This serves as the basis for forming regional innovation

ecosystems using the art and design thinking model for innovation generation (enhanced creativity cycle by N. Oxman). The introduction of art and design thinking will positively impact production and the creation of “senses”, ultimately leading to increased demand for creative products (as these generated meanings are more closely aligned with audience needs). Characterized are the best practices of successful approaches to implementing changes for the development of creative industries at the local level, namely knowledge management, Agile, and Extreme project management. Modern trends in project management in the creative industries are highlighted, and the specifics and potential life cycle risks for creative industry projects are characterized. An analysis of the interrelationships between knowledge management, creativity, and the ability to manage specific local development projects in the context of expanding the creative economy is conducted. It is proposed to introduce the role of “Change Catalyst” to facilitate the implementation of changes in the creative industries sector at regional and local levels. Further development of methodological approaches to forming the competency profile model of “Change Catalyst” is suggested for implementing the “Creative City” framework in Ukraine across three dimensions (key knowledge, key behavioral manifestations, specialized knowledge) and four levels of influence (local, regional, cross­regional, national and higher). This involves developing a complex of competency component matrices in areas such as “Team Management Practices and Skills” “Culture and Behavior”, “Business Approach”, “Evidence­ Based Practice”, “Change Management”, and “Technologies and People”. Its application aims to ensure proactive managed development of creative industries involving public administration bodies, promoting the establishment of nationwide, interregional, and local collaborations in the field of creative industries, and at the intersection of traditional economic sectors and creative industries. For the first time, a complex of conceptual provisions has been formulated, which includes adapted methodological approaches, principles, models, mechanisms, and recommendations for public administration bodies regarding their

practical implementation. The systematic application of these provisions will contribute to the success of managed development of the creative industries at the regional and local levels in Ukraine. This forms the basis for shaping a competitive creative economy for post­war recovery and subsequent balanced development.