Ранні літературно-критичні студії Василя Стуса

Abstract

«Еенергія і витонченість», «афористична сконцентрованість думки», «незалежна оцінка» – риси, за І. Дзюбою, властиві Василеві Стусові як літературознавцеві та критикові, які він проявляв ще у студентські роки. У статтях «Поезія третьої весни», «На поетичному турнірі», «Най будем щирі...», «Опуклий вибух таланту», «Еріх Марія Рільке», «Великий з найбільших», «Гнівний поет доби» В. Стус розпочав полемічно-загострену розмову про оновлення реалізму, про засилля романтики як профанної модифікації неоромантизму, про модерністські пошуки в літературі та буття художника у світі. На думку І. Дзюби, у В. Стуса до літератури був не лише читацький, а й поважний теоретичний інтерес.