Художній інтертекст як контекст особистої та наративної ідентифікації митця
Abstract
Інтертекстуальність – сутнісна для мистецтва риса в його функції
успадкування й передачі художнього досвіду світовідчуття наступним
поколінням. Як найбільш вільна галузь ставлення до дійсності, мистецтво в
цьому варіативно оновлює себе не лише від столітя до століття, а навіть від
твору окремо взятого автора, до нового його ж твору, постійно повертаючись в
пошуках незвичайного до вічних тем і сюжетів, образів та мовних засобів,
методів та способів вислову. Й тим самим підтверджує думку про безмежний
потенціал виразу іншого відчуття й переживання головних засад буття людини
в світі. Кожний наступний етап зміни світовідчуття дає можливість по-іншому
висловити це у мистецтві, насичуючи несподіваними ретроспективними
інтерполяціями твори від модерного до постмодерного мистецтва,
переробляючи асимільоване з давніх часів інколи в парадоксальній формі.