Екологічна складова відносин щодо сталого аграрного виробництва
Abstract
Визначення сутності поняття «сталий розвиток» в аграрній сфері було сформульовано в матеріалах, прийнятих на сесії ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН) в Римі у 1996 р. В цих документах зазначається, що головним завданням Програми сталого розвитку сільського господарства та сільського розвитку є підвищення рівня виробництва продуктів харчування та забезпечення продовольчої безпеки. Для вирішення цього завдання необхідно підтримувати освітні ініціативи, використання економічних інновацій та розвиток новітніх технологій, забезпечуючи таким чином стабільний доступ до продуктів харчування в об’ємі, достатньому для забезпечення людини всіма необхідними поживними елементами; доступ продуктів харчування до бідних верств населення; розвиток товарного виробництва; зменшення рівня безробіття та підвищення рівня доходів в цілях боротьби з бідністю; управління природними ресурсами та захист навколишнього середовища [1]. Саме конкурентоспроможне, високоефективне, екологобезпечне аграрне виробництво буде слугувати забезпеченню продовольчої безпеки країни та сталого сільського господарства. Вирішення цього кола завдань потребує відповідального комплексного правового підходу з боку держави з метою врегулювання суспільних відносин в цій сфері.