Економічний, або класичний лібералізм виступає за індивідуальні права на власність і свободу контракту. Економічні ліберали вважають, що ринок не потребує державного регулювання. Деякі з них готові допустити урядовий нагляд над монополіями та картелями, інші стверджують, що монополізація ринку виникає тільки як наслідок дій держави .

Загрозою для усього людства вважається виснаження і погіршення якості водних ресурсів - джерела питної води і основи життєдіяльності на планеті. Водні ресурси зазнають зміни фізичних, хімічних і біологічних властивостей у зв'язку зі скиданням у водойми рідких, твердих і газоподібних речовин, які роблять воду небезпечною для використання, наносячи збиток народному господарству, здоров'ю й безпеці населення [1, 2]. Основними джерелами забруднення й засмічення водойм є недостатньо очищені стічні води промислових і комунальних підприємств, великих тваринницьких комплексів, відходи виробництва при розробці рудних копалин; води шахт, рудників, обробці й сплаві лісоматеріалів; скидання водного й залізничного транспорту; відходи первинної обробки льону, пестициди тощо

Сучасне економічне зростання в цивілізованому світі неможливо уявити без використання досягнень науково технічного прогресу. Безумовно інноваційні технології у реальному секторі економіці впроваджуються не науковцями, для котрих важливим є процес отримання нових знань, а підприємцями, які прагматично знаходять нові ідеї, розповсюджують,розробляють і випускають на їх основі нові товари або послуги, очікуючи на отримання і конкурентних переваг, і надприбутків у короткотерміновому періоді.

В сучасних умовах здійснення підприємницької діяльності запорукою ії успіху, стабільності і процвітання, а також зростання прибутковості є конкурентоспроможність підприємства. Вперше здатність підприємства отримувати прибуток за допомогою створення конкурентоспроможного товару виділив М. Портер, який визначив конкурентоспроможність підприємства як «змагальну здатність здійснювати свою діяльність в умовах ринкових відносин і отримувати при цьому прибуток, достатню для науково-технічного вдосконалення виробництва, стимулювання працівників і підтримки працівників (їх роботи) на високому якісному рівні» [1]. Конкурентоспроможність підприємства ‒ здатність до виробництва та реалізації швидше, дешевше, товарів вищої якості ніж конкуренти, продавати в достатній кількості, при високому технологічному рівні обслуговування

Торф є неоціненним природним ресурсом, можливості використання продовжують розширюватись з плином часу. Наразі більшості з нас торф відомий як паливо. Враховуючи той факт, що більшість запасів кам’яного вугілля зосереджені в східній частині України, території якої тимчасово окуповані, на сьогодні доцільність видобутку торфу зростає. Торф з давніх часів використовувався в Україні, а пізніше, з початком нафтогазового буму, був практично забутим. За офіційними даними, геологічні 4 запаси цієї корисної копалини складають 2,04 млрд тонн, а сумарна площа торфових родовищ сягає близько 1 млн га. . В найбільших об’ємах видобувають торф в Україні у Волинській, Рівненській та Чернігівській областях. Крім того, проводиться видобуток торфу у Львівській, Житомирській та Сумській областях. В найбільших об’ємах видобувають торф в Україні у Волинській, Рівненській та Чернігівській областях. Крім того, проводиться видобуток торфу у Львівській, Житомирській та Сумській областях

У сучасному світі, де динаміка ринкових відносин постійно зростає, ключовим елементом успіху промислового підприємства є не лише його матеріальні активи та інфраструктура, але й велика увага приділяється людському капіталу. Розвиток людського капіталу став першочерговим завданням для підприємств, оскільки від якості його кадрового потенціалу залежить здатність адаптуватися до змін, інноваційність та загальна конкурентоспроможність.

Одним із важливих етапів реформи вищої освіти, що відбувалась на протязі 2018- 2019 рр., стала зміна підходу до фінансування закладів вищої освіти. Очікуваний результат – підвищення конкуренції за ресурси. Більше коштів отримували університети, до яких приходили абітурієнти з високими балами, у яких – більший студентський контингент, вищі показники популярності бакалаврських та магістерських програм підготовки. Це принесло певні позитивні результати. Активізувались «конкуренція за абітурієнта» та зусилля, спрямовані на збереження контингенту і розробку привабливих освітніх програм. Але в той же час відбувалося зменшення державного фінансування вищої освіти. Тож впровадження таких фінансових важелів зводить реформування вищої освіти до застосування принципу «виживе, то виживе, а помре – так помре». Відповідно, заклади освіти були змушені розробляти стратегії виживання. Збільшення автономії на фоні фінансової скрути обумовили жорстку економію на навчальному процесі. А головне – недостатні державні освітні інвестиції у людський капітал не забезпечували в майбутньому економічного зростання та стійкого розвитку країни.

Україна, маючи амбіційні плани стати членом Європейського Союзу, стикається з викликом підвищення конкурентоспроможності свого бізнесу, щоб успішно впроваджувати вимоги та стандарти ЄС. Цей процес потребує від підприємств ряду стратегічних інструментів, спрямованих на оптимізацію їхньої діяльності та забезпечення ефективної конкурентної боротьби на європейському ринку.

Суттєвим чинником зростання повоєнної національної економіки та конкурентоспроможності підприємництва є впровадження та поширення інновацій, що пов’язані з діджиталізацією бізнес-процесів. Зокрема, застосування сучасних програмних продуктів (SAP, SAP Business One, Neaktor, jSolutions, Бітрікс24, BAS ERP, Microsoft Dynamics 365 тощо) створюють умови для інтеграції фінансово-економічних та управлінських процесів, сприяють формуванню центрів обробки даних, забезпечують електронний документообіг. У результаті відбувається докорінна зміна взаємодії та перерозподіл функціонального навантаження персоналу та посадових обов’язків працівників бізнес-структур. Зазначені інформаційні продукти розширюють їх функціональні можливості. Наприклад, електронний документообіг надає можливість забезпечити конфіденційність інформації, робити її доступною для ширшого чи вужчого кола осіб, підвищити оперативність прийняття і виконання рішень, звільнити час для керівників і менеджерів різних рівнів, скоротити час обробки документів тощо