Державна безпека у досліджуваній групі правопорушень визначається як родовий об’єкт правопорушень, що може бути розкрито через встановлення змісту функцій держави – економічної, екологічної, територіальної тощо. Розуміння змісту економічної функції держави визначається як інтерес держави у досягненні такого стану розвитку суспільства та країни, за якого відбувається стабілізація виробничого сектору економіки, досягається поширення та застосування ринкових механізмів. Однак економічна функція держави має задовольняти як інтереси приватних осіб, так і публічний економічний інтерес. Отже, держава має виражений публічний економічний інтерес, спрямований на забезпечення досягнення стану фінансової рівноваги та соціального добробуту, і відповідно вчинення діяння, що позначається на ефективності задоволення такого інтересу, має розглядатися як правопорушення проти державної економічної безпеки.

Криза актуалізувала потребу в нових механізмах функціонування ринку, орієнтованих на адаптацію до нестабільності, розвиток страхових інструментів і підвищення стійкості об’єктів. Вивчення цих процесів є важливим для розробки практичних рекомендацій для учасників ринку й органів державної влади щодо підтримки економіки в умовах війни та відновлення. Метою дослідження є всебічне вивчення трансформацій ринку нерухомості України в умовах воєнного стану із зосередженням на виявленні ключових тенденцій, структурних змін та особливостей функціонування основних сегментів — житлової, комерційної та складської нерухомості. Дослідження спрямоване на аналіз змін попиту й пропозиції в регіональному розрізі, оцінку адаптаційних механізмів учасників ринку та визначення факторів, що впливають на стримування або стимулювання його розвитку в умовах кризи. Результати роботи мають забезпечити наукове підґрунтя для розробки практичних рекомендацій щодо підвищення стійкості ринку нерухомості, зниження ризиків та підтримки його стабілізації і відновлення у післякризовий період.

Електричний транспорт є ключовим напрямом розвитку сталих транспортних систем у світі. В умовах екологічних викликів, необхідності енергетичної незалежності та воєнних дій розвиток електромобільного транспорту стає важливим завданням для України. З огляду на зростання світових цін на паливо та зобов’язання щодо скорочення викидів парникових газів, електромобільність набуває стратегічного значення. Україна демонструє стабільне зростання кількості електромобілів. Основними факторами, що сприяють цьому, є: - звільнення електромобілів від ввізного мита та акцизу; - розвиток мережі зарядних станцій; - підвищення рівня екологічної свідомості населення; - зростання цін на традиційне паливо; - популяризація електромобілів серед громадян та підприємств.

З перших днів повномасштабної війни громадське суспільство виявило спроможність бути дієвим партнером держави у протидії агресії. «З перших днів повномасштабного російського вторгнення наша країна стала країною активістів і волонтерів. Сьогодні кожен робить свій внесок у спільну перемогу. Поки воїни виборюють кожен сантиметр української землі, волонтери збирають кошти для тих, хто постраждав унаслідок війни, вивозять людей з окупації, допомагають тваринам, відновлюють зруйноване житло, активісти проводять закордонну дипломатію, лобіюють санкції проти росії, документують воєнні злочини. Волонтерство і громадська активність стали можливістю для тих, хто прагне допомогти країні, але не воює»

Повномасштабне вторгнення держави-агресора в Україну стало каталізатором потужної консолідації українського суспільства, ініціалізації громадянської ідентичності багатьох українців, що веде початок від ототожнення себе кожним громадянином з українським народом. Відчуття такої належності через мову, традиції, цінності безпосередньо позначається на житті кожної людини. Сукупність усіх індивідів, які пройшли таке самовизначення, є необхідним фундаментом для формування потужного громадянського суспільства, сильної нації та міцної держави.

Вплив війни на кадровий потенціал громад є надзвичайно складною темою, оскільки війна створює комплексні виклики та наслідки для людей, які проживають у зоні конфлікту або мають зв'язок з нею. Розглядаючи цю проблему, слід враховувати різні аспекти, включаючи втрати людських життів, міграцію населення, зруйнування інфраструктури та економічні збитки.

У публікації «Теоретичне підґрунтя дослідження процесів публічного управління у сфері забезпечення резільєнтності територіальних громад в Україні» нами акцентовано на тому, що категорія «резільєнтність» розглядається у сфері публічного управління як здатність системи – території/громади/спільноти – поглинати руйнівні впливи і при цьому зберігати основні функції та структуру, є якістю, яку необхідно набути, розвинути та безупинно вдосконалювати в межах держави, регіону чи громади [1]. Забезпечення резільєнтності передбачає свідоме керування процесом адаптування системи з метою збереження певних її якостей та дозволити іншим зникнути, при цьому зберігаючи сутність (або «ідентичність») системи

Розвиток кадрового потенціалу органів публічної влади України у воєнний період є одним із найважливіших факторів ефективного функціонування публічного управління, який визначає здатність публічної служби забезпечувати виконання завдань та функцій держави, досягнення її стратегічних цілей, а також формування і підтримки позитивного іміджу як у середині країни, так і на міжнародній арені

Безпрецедентні виклики, пов’язані з широкомасштабною агресією по відношенню до України з боку рф – руйнації, знищення підприємств, втрати обладнання та персоналу – загострили негативні наслідки спричинені COVID-19 для більшості бізнесів. Фактично бізнес опинився в ситуації, коли необхідність налагодження дистанційного процесу в діяльності стала не спробою розширення бізнесу, а вимогою виживання. Одним з вагомих аспектів для забезпечення подальшого функціонування стає й важливість зміни у підходах до управління персоналом. Проте не всі підприємства в регіонах мають змогу функціонувати повністю у режимі дистанційного керівництва. Окремі види діяльності потребують і надалі реальних активів та забезпечення виробничого процесу на місцях, що обумовило необхідність релокації із зон бойових дій у нові для них частини країни, у невідомі конкурентні умови та інтеграції у нове бізнес-середовище. Ці процеси вплинули й на кадрові стратегії. Частина наявних працівників була втрачена як внаслідок виїзду закордон, так і у зв’язку з неможливістю релокувати бізнес зі всім персоналом. Тому механізми управління персоналом в умовах воєнного стану суттєво різняться та набувають індивідуального характеру

Від початку повномасштабного вторгнення країни агресора на території України за попередніми даними У 2022 р. було пошкоджено та зруйновано більше 120 підприємств. 30% підприємств припинили свою діяльність, а 45% – частково розпочинають налагоджувати свою діяльність [1]. Згідно дослідження стану та потреб українського бізнесу під час воєнного стану (травень-червень 2022 р.) 93,4% підприємств залучені в допомогу країні під час війни, тобто бізнес усвідомлює важливість своєї діяльності, утримання позицій на ринку та повноцінного функціонування. Водночас, 33,4% підприємств – вже адаптувалися та мають стратегію дій; 50,5% – у процесі обдумування та інтуїтивного управління; 11,1% – не бачать сенсу в розвитку бізнес-стратегій, бізнес-планів розвитку з урахуванням нових реалій [2]. За даними Держстату, протягом 9 місяців 2023 року промисловість зросла лише на 2,4%. Після падіння на 36% за результатами 2022 року, цей показник виглядає вкрай недостатнім, хоча є близьким до "нормального" стану української промисловості. Зростання у діапазоні 1-3% зберігалося усі останні роки, окрім кризових 2015 (-14%) та 2020-го (-6%)