Збройні сили Гетьманщини та Запорожжя в боротьбі з Османською імперією в 1695-96 рр. за даними неопублікованих листів Івана Мазепи

Abstract

Російський історик М.Богословський ще в 20-х рр. XX ст. слушно зауважив, що в історичній літературі зверталося порівняно мало уваги на завоювання дніпровських містечок в кінці XVII ст., оскільки вся увага була прикута до Азова, де діяв сам Петро І. Але зроблене тут мало не менше значення ніж взяття Азова, бо в результаті Росія наближалася до Чорного моря як зі східного, так і з західного боку. Під контролем з обох боків опинявся й Крим [1]. В 1695-1696 рр. збройні сили Російської держави та Війська Запорозького здійснили два походи на Азов та один на пониззя Дніпра, маючи на меті завоювання виходів до Азовського та Чорного морів. Похід на Азов у 1695 р., як відомо, був невдалим. Натомість похід російських військ на чолі з боярином Борисом Шереметєвим та українських сил, очолюваних гетьманом Іваном Мазепою, а також запорожців на пониззя Дніпра наприкінці липня – на початку серпня увінчався взяттям важливого плацдарму, де знаходилося чотири турецькі фортеці – Казикермен, Мустріткермен, Мубеуреккермен і Ісламкермен. В Мустріткермені (Таванську), котрий знаходився на острові Тавань, укріплення постраждали найменше. Тому тут було здійснено ремонтні роботи й залишено залогу. Досліджуючи неопубліковану епістолярну спадщину Мазепи в зібраннях Російського державного архіву давніх актів, ми виявили ряд листів, які стосуються участі Лівобережної України та Запорозької Січі у воєнних діях проти Османської імперії у згадані роки. Так, віднайдено чотири листи, котрі були написані напередодні походу 1695 р. Три з них адресувалися царям – від 26 березня, 1 квітня та 14 квітня, а один – боярину Леву Наришкіну від 26 березня. Отже, розглянемо їх зміст, з точки зору задекларованої теми. З першого з пропонованих документів дізнаємося, що перед походом гетьманський уряд вживав заходів для збору інформації щодо противника. Так, у листі до царів від 26 березня 1695 р. Мазепа повідомляв, що товариство Полтавського полку – понад сотня козаків на чолі з царичанським сотником і кількома польовими ватажками ходили на воєнні промисли з його відома. Поблизу Перекопа на шляху до Казикермена козаки захопили в полон 22 татарина і привели до Батурина. Мазепа відправляв “язиків” до Москви разом з козаками. Він висловлював сподівання, що полонених буде більше, бо під помешкання противника було послано й інші ватаги. Одну очолював колишній кошовий отаман Федько, другу – колишній кошовий Іван Гусак, третю – полковий осавул Іван Рубан, четверту – кінний сотник Гнат. У перших трьох ватагах нараховувалося по кілька сотень осіб та й четверта була “в немалому зібранні”. Крім того до Мазепи писав Семен Палій, повідомляючи, що його люди пішли на Очаківський шлях, який спрямовувався на Білгород, 6 тижнів тому. У зв’язку з цим гетьман хотів отримати царський указ про те, чи посилати