Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.nmu.org.ua/handle/123456789/1147
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorКузик, Т. Л.
dc.date.accessioned2013-06-05T07:49:28Z
dc.date.available2013-06-05T07:49:28Z
dc.date.issued2006
dc.identifier.citationКузик Т. Л. Відомість про залінійні поселення від 17 січня 1762 р. Як джерело до історії старосамарської сотні Полтавського полку / Кузик Т. Л. // Січеславський альманах : зб. наук. праць з історії укр. козацтва.- Дніпропетровськ : НГУ, 2006. - Вип. 2. - С. 27-35
dc.identifier.urihttp://ir.nmu.org.ua/handle/123456789/1147
dc.description.abstractІсторія Старосамарської (Богородичнянської) сотні тривалий час залишалася безладним сплетінням, в якому злилися воєдино обривкові дані про Стару Самару (Богородичне), Самарчик (інша назва – Новоселиця, в межах сучас. м. Новомосковськ), “городок старинный запорожский Самарь” (детально – див. історіографічний огляд у публікації В.Векленка, І.Ковальової та В.Шалобудова [3, 191-194]). Упорядникам третього тому “Архіву Коша” вдалося “роз’єднати” Стару Самару – центр сотні, та Самарчик – центральне поселення Самарської паланки [1, 7-9, 773-775], а названим дослідникам – поставити крапку у дискусії про місцезнаходження Новобогородицької фортеці та містечка Стара Самара. Але Старосамарська сотня залишається цікавим об’єктом дослідження для тих, кого в історії вабить унікальне – це була єдина залінійна сотня Полтавського полку – острівець полкової юрисдикції у володіннях Війська Запорозького Низового.ru_RU
dc.language.isoukru_RU
dc.publisherНГУ
dc.titleВідомість про залінійні поселення від 17 січня 1762 р. Як джерело до історії старосамарської сотні Полтавського полкуru_RU
dc.typeArticleru_RU
dc.identifier.bbkТ3(4Укр)
Розташовується у зібраннях:СА, 2006 рік

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Kuzik.pdf262,76 kBAdobe PDFЕскіз
Переглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.