Співвідношення загальної і спеціальної правосуб`єктності щодо здійснення господарської діяльності, пов`язаної із об`єктами підвищеної небезпеки (євроінтеграційний контекст)

Abstract

У юридичній літературі зазначається, що за чинним законодавством правосуб’єктність може виступати як загальна, спеціальна і одиночна (індивідуальна) стосовно фізичних осіб 76 . Певною мірою спеціальна правосуб’єктність пов’язується із діяльністю юридичної особи – суб’єкта господарської діяльності для якого характерні такі ознаки, як: а) організаційна єдність; б) наявність майна, що знаходиться у її розпорядженні; в) майнова відокремленість у складі майна її засновників; г) цільове призначення як господарюючого суб’єкта; д) можливість брати участь в господарському обороті, набувати прав і виконувати зобов’язання від свого імені; е) бути позивачем і відповідачем у суді; ж) нести самостійну майнову відповідальність, що у конкретному Законі України „Про об’єкти підвищеної небезпеки” від 21 січня 2001 року 77 (далі – Закон) відноситься до повноважень суб’єкта господарської діяльності, якому за цим Законом надається правова можливість набувати спеціальної правосуб’єктності шляхом здійснення господарської діяльності, пов’язаної із об’єктами підвищеної небезпеки за умови виконання ними додаткових зобов’язань щодо ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки, їх державної реєстрації, декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки, проведення експертизи декларації безпеки, надання дозволу на експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки на підставі заяви про отримання такого дозволу та доданих до неї обов’язкових документів (декларації безпеки, договору обов’язкового страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на об’єкті підвищеної небезпеки, плану легалізації і ліквідації аварії, копії дозволу на будівництво / або реконструкцію об’єкта підвищеної небезпеки, висновки відповідних експертиз, передбачених Законом, копії рішення відповідної ради про надання згоди на розміщення об’єкта підвищеної небезпеки на території відповідного населеного пункту, якщо місцем знаходження є така територія та відповідний письмовий дозвіл на експлуатацію об’єкта підвищеної небезпеки відповідного уповноваженого органу (обласної, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації, виконавчих органів селищної або міської рад).