Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.nmu.org.ua/handle/123456789/166603
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorКудіна, В. Ф.-
dc.date.accessioned2024-04-05T08:13:10Z-
dc.date.available2024-04-05T08:13:10Z-
dc.date.issued2013-
dc.identifier.citationКудіна В. Ф. Обряд українського весілля / Кудіна В. Ф. // Історія і культура Придніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки.-Д. : НГУ, 2013.-Вип. 10.– С. 134-144uk_UA
dc.identifier.urihttp://ir.nmu.org.ua/handle/123456789/166603-
dc.description.abstractУкраїнська народна пісня – дорогоцінне надбання поетичного генія нашого народу, нев’януча окраса його духовної культури. Весь людський вік супроводять пісні. Спочатку гойдається материнський спів з колисками малюків, роняючи в дитячі душі зерна поезії й ніжності, пеленаючи дитинство в тихі мелодії. Потім дзвенять пісні дівочими та парубочими голосами, вливаючись у серце співаків бентежністю чийогось кохання, смутком чийогось розтавання, чиїмись мріями, надіями на щасливе життя. Нестримною повінню розливався спів на весіллях. У ньому і величання молодої та молодого – «княгині» та «князя» весільного обряду, – і мінорна симфонія туги за безтурботним дівуванням та рідною сім’єю, і тривога перед невідомістю життя у чужій родині. А поруч – барвистий калейдоскоп жартівливих пісень. Всі ці пісні разом з музикою, танцями та святковим одягом яскраво розцвічують і театралізують урочистий, найпопулярніший у народі весільний обряд. Найбільш пісенними були обряди випікання короваю, благословення молодих, прощання молодої з дівоцтвом і подругами, прощання молодої з батьківською хатою. Дуже часто в минулому шлюби укладалися не за згодою молодих, а за волею батьків. А тому багато весільних пісень мали журливий характер, в яких звучала туга за рідною домівкою, батьками. Весільним пісням властиві своєрідна мелодика, урочистість, глибокий ліризм. Водночас немало серед них і веселих, жартівливих пісень, адресованих старості, боярам, дружкам, музикам, кухаркам. Сьогодні на весіллях вже не почуєш цих пісень, пронизаних духом наших пращурів. Я мала щастя слухати їх в ранньому дитинстві довгими зимовими вечорами від своєї мами, Драченко Дарії Антонівни, жительки села Баландино Кам’янського району Черкаської області. Мама знала безліч весільних пісень, мала чудовий голос і без неї не обходилося жодне весілля в селі. Такі пісні виконувалися в усій центральній частині України. Тому хочу поділитися тим, що зберегла моя пам’ять, цими краплинками невичерпного джерела народної мудрості, які так щедро живили нашу історію і культуру.uk_UA
dc.language.isoukuk_UA
dc.publisherНГУuk_UA
dc.subjectукраїнське весілляuk_UA
dc.subjectобрядuk_UA
dc.titleОбряд українського весілляuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
dc.identifier.bbkТ3uk_UA
Розташовується у зібраннях:Історія і культура Придніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки (2013 рік). Вип. 10

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
CD225-134-144.pdf422,81 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.