Каюк, С. М.С. М.Каюк2013-06-042013-06-042005Каюк С. М. Знову про причини ліквідації Запорозької Січі (маловідомий ордер П. О. Норову при призначенні правителем у колишньому Запорожжі) / Каюк С. М. // Січеславський альманах : зб. наук. праць з історії укр. козацтва.- Дніпропетровськ: НГУ, 2005.- С. 132-137http://ir.nmu.org.ua/handle/123456789/1068Знищення Нової Січі влітку 1775 р. відноситься до ключових, знакових дат української історії та історіографії. Навряд чи знайдеш працю українських істориків, присвячену останнім часам Запорозької Січі, в якій би не йшлося про віроломний напад на Січ російських військ у червні 1775 р. та політику щодо запорозького козацтва імператриці Катерини ІІ. В той же час важко знайти і праці російських істориків, в яких би не йшлося про грандіозні успіхи і велику місіонерську діяльність Катерини ІІ на півдні України, в тім числі і в плані приборкання запорожців. На жаль, ці дві національно-орієнтовані (чи то одна з них шовіністично налаштована – за термінологією української історіографії стосовно російської) історіографії ніяк не перетнуться і не знайдуть той компроміс, який би дозволив на деякий час поставити крапку у вирішенні цього питання. Тому про ліквідацію Запорозької Січі можна писати „ще раз” і „знову”, а потім „ще раз” і „знову”[1]. Зламати цей ланцюжок можна звичайним для професійного історика шляхом: позбутись псевдонаукових орієнтирів та звернутись до джерел. Що і робиться останніми роками. Маємо на увазі публікації „Архіву Коша Нової Запорозької Січі”, а також низку публікацій документів, зроблених запорізьким відділенням Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України [2]. Отже публікація ще одного маловідомого, але доволі цікавого документу, тільки якісно доповнить таку багату джерельну скриньку.ukArticle