Формування принципу екологічної безпеки в міжнародному праві
Resumen
У сучасних умовах збільшується кількість і зростає інтенсивність фізичних, енергетичних, хімічних, токсичних, радіаційних та інших факторів, що здатні безпосередньо або опосередковано впливати на організм людини і викликати генетичні, токсикологічні, алергічні, нервово-ендокринні, психо-вегетативні та інші порушення в організмі людини. Інтенсивний вплив на людину екстремальних факторів зовнішнього середовища, що мають екологічне значення, електромагнітних полів, змін біосфери, клімату та інших, призводить до виникнення передхворобливих станів і зміни картини хвороб. У екологічно несприятливих районах спостерігається зниження рівня здоров'я населення та підвищення рівня захворюваності онкологічними, інфекційними та іншими хворобами, також, частково, спостерігаються епідемії та епізоотії, підвищується відсоток мертвонароджених та новонароджених з каліцтвами. Екологічна криза носить глобальний характер, і серед його причин не останню роль зіграла ідеологія. Одним з реальних шляхів подолання конфлікту між людиною і природою є екологізація мислення. Міжнародне співтовариство вже не одне десятиліття працює над проблемою забезпечення сприятливих умов для природи і людини нашої планети. Суттю екологізації мислення є розуміння обмеженості ресурсів Землі, внаслідок чого розвиток цивілізації має йти шляхом задоволення тих же або великих потреб за умови заощадження природного середовища та нанесення меншої шкоди здоров'ю нинішнього і майбутніх поколінь. Подолання екологічної кризи антропогенного походження можливо тільки при плановому розвитку народного господарства, удосконалення законодавчих актів, спрямованих на регулювання відносин людини і суспільства до природних ресурсів і навколишнього середовища. Основне завдання екологічного законодавства - регулювання правовідносин у сфері охорони, використання та відновлення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, попередження та ліквідація негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, природних комплексів та об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.