Історичні умови та напрями пам’яткоохоронних досліджень кінця ХІХ - початку ХХ ст.: Катеринославська вчена архівна комісія
Короткий опис(реферат)
Вагоме місце у вирішенні завдань сучасної пам’яткоохоронної роботи на-лежить узагальненню досвіду вивчення і збереження культурної спадщини у минулому. Вивчення пам’яткоохоронного процесу другої половини ХІХ – по-чатку ХХ ст. (його витоків та основних етапів розвитку) дозволить відтворити цілісну картину культурного будівництва в південноукраїнських землях, які у зазначений період перебували у складі Російської імперії. У цьому сенсі дослі-дження пам’яткоохоронної діяльності наукових товариств ХІХ – початку ХХ ст. становить значний науковий, пізнавальний та практичний інтерес. Воно дає можливість відтворити всебічний зріз суспільного життя, показати своєрід-ність даного історичного періоду, визначити місце наукових установ у культур-ному, політичному та економічному житті тогочасного суспільства. Перші спроби розглянути питання, посвячені діяльності наукових това-риств півдня України в галузі пам’яткоохоронної справи, відносяться до другої половини XIX – початку ХХ ст. Для означеного періоду є характерним напи-сання узагальнюючих нарисів, які не відрізнялися системністю, але містили ці-кавий фактологічний матеріал. Здебільшого, це був своєрідний самоаналіз, оскільки робили його, передусім, члени наукових товариств, які були безпосе-редніми учасниками процесу зародження та становлення пам'яткоохоронної справи на півдні України. Так, Катеринославська вчена архівна комісія вже до свого десятиліття отримала нариси діяльності, автором яких був правитель справами Комісії і редактор «Летописи Екатеринославской ученой архивной Комиссии» – А.С.Синявський [31; 33]. У них йшлося про передумови заснуван-ня установи, основні напрямки її діяльності і здобутки. Серед праць радянського періоду зазначимо статтю М.П. Ковальського і С.В. Абросимової «Из истории Екатеринославской ученой архивной комиссии (1903-1916 гг.)» [5], а також бібліографічний довідник «Летопись Екатеринославс-кой ученой архивной комиссии (1904-1915)» (укладачі С.В. Абросимова, О.І. Журба, М.В. Кравець) [6], де відображено основні етапи та напрями науко-вої роботи даного товариства, серед яких провідне місце посіла пам’яткооохоронна діяльність, яка, в першу чергу, була спрямована на вияв-лення та дослідження писемних пам’яток старовини [5, с. 53]. Більшості сучасних наукових праць властивий бібліографічний підхід до висвітлення діяльності наукових інституцій ХІХ – початку ХХ ст. Від часу про-голошення незалежності України опубліковано значну кількість біографічних матеріалів про видатних членів Катеринославської вченої архівної комісії, діяльність яких не викликала інтересу в радянську епоху. В оглядах життєвого та творчого шляху Д. Дорошенка, В. Біднова, Я. Новицького, В. Машукова А. Синявського, Д. Яворницького йдеться про їх діяльність в Комісії, що була орієнтована на збереження української культурної спадщини.
Collections
- ІКПНМС, 2009 рік [36]