Психотерапевтичні практики як об`єкт філософсько-антропологічного аналізу у вирішенні питання людиномірності світу

Ситуація філософського постмодерну другої половини ХХ століття довела до свого логічного завершення тенденцію орієнтації філософії і науки на відносність істин та множинність сутнісних характеристик природи людини. У контексті вирішення проблеми людиномірності світу нагальною постає проблема визначення гармонійного балансу людини між її складовими – суб’єктивною і об’єктивною, що досягається у ході психотерапевтичних практик.