Дві книги − на одну тему

Abstract

Нещодавно у різних видавництвах вийшли з друку дві книги, які відображають події 80-річної давності на території Дніпропетровської області. Вони різні за характером матеріалу, але тематично пов’язані з трагічними сторінками історії розкуркулення і колективізації кінця 20-х − початку 30-х рр. Обидві за змістом є цінними історичними джерелами для вивчення тих переломних часів в історії українського селянства, тільки одна − пережите і усвідомлене людиною, депортованою в утробі матері на холодну Північ і народженою у Вологодській пересильній тюрмі для «куркулів», а друга − офіційні документи радянських органів влади, а також спогади учасників подій про радикальну форму протесту селян примусовій колективізації господарств, з яких дуже важко вилучити правдиву інформацію. Автор книги «Куркулі. Спогади, свідчення, роздуми» Микола Дніпренко був депортований ще ненародженим разом зі своїми односельчанами з села Любимівка Карло-Марксівського (нині − Дніпропетровського) району 3 березня 1930 р., а звився на світ 26 квітня в соборі Андрія Первозванного, перетвореному у пересильну тюрму. Завядки мужності матері, що не побоялася втекти за першої нагоди з новонародженою дитиною, кмітливості батька, який втік з Архангельських лісозаготовок, допомоги простих і сердечних людей хлопець вижив, пройшов етап поневірянь куркульської дитини і всупереч всьому закінчив школу з золотою медаллю, Московське Вище технічне училище імені Баумана, став кандидатом технічних наук, працював старшим науковим співробітником Інституту чорної металургії Академії Наук України в м. Дніпропетровську і все своє життя до власних спогадів тяжкого дитинства додавав усні свідчення своєї рідні.