Інтерсуб'єктивність і свобода в цифрову епоху

Abstract

Об'єкт — соціальні процеси цифрової комунікації як простір інтерсуб’єктивної взаємодії. Предмет — специфіка реалізації свободи та формування інтерсуб’єктивних зв’язків цифрового суб’єкта у віртуальному просторі (мережевих платформах, соціальних медіа, цифрових середовищах). Мета і завдання — філософське осмислення змін у розумінні інтерсуб’єктивності та свободи під впливом цифрової комунікації, шляхом аналізу класичних і сучасних концепцій, трансформації суб’єкта, виявлення алгоритмічних впливів, ризиків уніфікації та формулювання відповідних теоретичних висновків щодо цифрової культури. У кваліфікаційній роботі проаналізовано, як змінюється розуміння інтерсуб’єктивності та свободи під впливом цифрових комунікаційних практик. У першому розділі досліджено філософські підходи до свободи та інтерсуб’єктних відносин у класичній, модерній та постмодерній традиціях: від Е.Гуссерля до Байю Чул Хана. Розглянуто трансформації уявлень про автономію та автентичність. Другий розділ присвячено аналізу цифрового середовища як простору нових форм соціальної присутності: порушено питання втіленості, гібридної ідентичності, онтологічного статусу Іншого в умовах медіатизованої комунікації. У третьому розділі досліджено уніфікаційні процеси в цифровій культурі, що ведуть до стандартизації способів вираження, скорочення множинності ідентичностей та формування нового типу публічного суб’єкта — керованого, передбачуваного і залежного від логіки платформ. На основі аналізу зроблено висновки про необхідність філософського перегляду понять свободи й інтерсуб’єктивності в умовах цифрової трансформації, з урахуванням гібридності, уразливості та технічного посередництва людського досвіду.