Розвиток критеріїв визнання внутрішньостворених комп`ютерних програм нематеріальним активом

Abstract

Існування різних способів поширення комп’ютерних програм споживачам (продаж всіх виключних прав; передача невиключних прав шляхом видачі ліцензій; надання послуг щодо використання комп’ютерної програми на основі моделі “SAAS”) передбачає необхідність розробки методик їх облікового відображення з урахуванням необхідності визнання комп’ютерної програми як нематеріального активу, невиключні права на використання якої можуть бути передані або яка може бути надана у користування як послуга.