Альтернативні (позасудові) способи вирішення правових спорів

Abstract

Дисертація є одним із перших комплексних наукових досліджень, присвячених здійсненню характеристики альтернативних (позасудових) способів вирішення правових спорів. У результаті дослідження сформульовано низку нових наукових положень, рекомендацій і висновків, зокрема: уперше: - наведено аргументацію щодо доцільності віднесення процедури адміністративного оскарження до системи альтернативних (позасудових) способів врегулювання публічно-правових спорів, де домінуючими мають бути визнані засади забезпечення вимог адміністративної сервісності та побудови функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування на принципах «добросовісного» урядування; - обґрунтовано доцільність перегляду розуміння змісту реалізації принципу добровільності як принципу здійснення медіації та запровадження обов’язкової першої сесії переговорного процесу для врегулювання окремих категорій спорів (спори про розлучення, спори про визначення місця проживання дитини, податкові спори та ряд інших), що вимагає формалізації таких процедур та перегляду змісту Закону України «Про медіацію»;

удосконалено: - розуміння змісту підходів до визначення ознак та класифікації правових спорів як підстав порушень прав та свобод особи, що дозволило виокремити такі критерії поділу спорів, як: засіб вираження (мирний та насильницький); рівень прояву (внутрішньо організаційний та зовнішньо організаційний); строк дії (короткостроковий, довгостроковий та постійний (безперервний)); територія поширення (об’єктовий, регіональний, загальнонаціональний, міждержавний, міжнародний); реальність настання негативних наслідків (реальний та потенційний); періодичність (триваючий та такий, що виникає); форма (відкритий та латентний); сфера прояву (політичний, соціально-економічний, релігійний, етничний); - підходи до науково-теоретичної класифікації заходів самозахисту, що полягають у їх поділі за такими критеріями, як: вид правовідносин; характер обмежувального впливу; рівень нормативної визначеності; процедура реалізації; результат застосування; - висновок, що здійснення наукових досліджень встановлення сутності та системи альтернативних (позасудових) спорів відбувається в межах розгляду окремих їх різновидів, що не дозволяє встановити їх структуру на основі комплексності; набуло подальшого розвитку: - узагальнення підходів до класифікації альтернативних (позасудових) способів захисту прав та вирішення правових спорів, де виділено такі критерії їх поділу, як: цілі застосування; характеру засобу впливу на суб’єктів; зміст та форма рішення, що ухвалюється; нормативний базис для врегулювання спору; рівень формалізації процесу; - розуміння ознак альтернативних (позасудових) способів врегулювання правових спорів, де виокремлено: конфіденційність; оперативність; співмірність інтересів особи; мінімізація витрат; - визначення сутності арбітражу як об’єкту, суб’єкту та процедурного змісту на підставі здійсненої його класифікації за такими критеріями, як:

сфера функціонування (міжнародний і внутрішній національний); обсяг повноважень арбітра (постійний та арбітраж разовий ad hoc); сфери економіки та галузей виробництва (морський арбітраж, арбітраж будівництва, арбітраж інвестиційних спорів тощо); нормативна підстава врегулювання спору (арбітраж, що регулює спір із застосуванням звичаїв ділового обігу, та арбітраж, що керується виключно нормами національного законодавства); імперативність до виконання рішення арбітра (обов’язковий та добровільний);  пропозиції щодо внесення змін до Закону України «Про медіацію», «Про місцеве самоврядування в Україні» та до Цивільного кодексу України стосовно досліджуваної проблеми з використанням сучасної методології юридичної техніки з метою вдосконалення правового регулювання реалізації альтернативних (позасудових) способів врегулювання правових спорів. Зроблено висновок про те, що підставою для виникнення публічно- правового спору є недотримання прав та інтересів приватної особи, що вчинено внаслідок ухвалення рішення чи здійснення діяльності органами публічної адміністрації та іншими особами, яким делеговано виконання функцій держави. Акцентовано, що підставою для виникнення приватно-правового спору є виникнення суперечності між приватними особами, а також між приватними особами та органами державної влади і місцевого самоврядування з приводу задоволення потреб особи із забезпечення її фізичного існування та соціального буття. Визначено, що судовими способами захисту прав особи та врегулювання правових спорів, які визначаються на рівні процесуальних кодифікованих актів, є ухвалення судових рішень про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи

окремих його положень; визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Аргументовано, що визначення місця альтернативних (позасудових) способів врегулювання правових спорів має виходити із встановлення їх ознак, до яких віднесено: визнання чинним національним законодавством їх допустимості та прийнятності; добровільності застосування; компромісна взаємодія учасників правовідносин; дотримання режиму конфіденційної інформації, що отримана у ході врегулювання спору; наявність формалізації процедури; залучення незалежного регулятора до спірних правовідносин.

Встановлено, що концепція адміністративної сервісності виходить із розуміння публічно-управлінських відносин як правовідносин, що пов’язані із здійснення органами державної влади та місцевого самоврядування покладених на них функцій та завдань виходячи із принципів пропорційності інтересів суспільства, держави та людини, де пріоритетними є останні. Зазначено, що впровадження адміністративної сервісності є базисом для перегляду змісту адміністративного оскарження, що дозволяє його віднести до системи альтернативних (позасудових) способів врегулювання правових спорів.

The dissertation is one of the first comprehensive scientific studies devoted to the characterization of alternative (out-of-court) ways of resolving legal disputes. As a result of the research, a number of new scientific provisions, recommendations and conclusions were formulated, in particular: first: - arguments are given regarding the expediency of assigning the administrative appeal procedure to the system of alternative (out-of-court) methods of settling public-law disputes, where the principles of ensuring the requirements

of administrative service and building the functioning of state authorities and local self-government on the principles of "good faith" governance should be recognized as dominant; - the expediency of revising the understanding of the content of the implementation of the principle of voluntariness as a principle of mediation and the introduction of a mandatory first session of the negotiation process for the settlement of certain categories of disputes (divorce disputes, disputes on determining the child's place of residence, tax disputes and a number of others) is substantiated, which requires the formalization of such procedures and revision of the content of the Law of Ukraine "On Mediation"; improved: - understanding of the content of approaches to determining the signs and classification of legal disputes as grounds for violations of the rights and freedoms of a person, which made it possible to single out such criteria for dividing disputes as: means of expression (peaceful and violent); level of manifestation (internal and external); term of validity (short-term, long-term and permanent (continuous)); the territory of distribution (object, regional, national, interstate, international); the reality of negative consequences (real and potential); periodicity (ongoing and emerging); form (open and latent); sphere of manifestation (political, socio- economic, religious, ethnic); - approaches to the scientific and theoretical classification of self-defense measures, consisting in their division according to such criteria as: type of legal relationship; the nature of the restrictive influence; level of regulatory certainty; implementation procedure; result of application; - the conclusion that the implementation of scientific research to establish the essence and system of alternative (out-of-court) disputes takes place within the scope of consideration of their individual varieties, which does not allow establishing their structure on the basis of complexity; received further development:

- a generalization of approaches to the classification of alternative (out-of- court) ways of protecting rights and resolving legal disputes, where such criteria for their division are highlighted as: purposes of application; the nature of the means of influence on subjects; the content and form of the adopted decision; regulatory basis for dispute settlement; level of formalization of the process; - understanding of the signs of alternative (out-of-court) ways of settling legal disputes, where the following are highlighted: confidentiality; efficiency; proportionality of the person's interests; cost minimization; - determination of the essence of arbitration as an object, subject and procedural content on the basis of its classification according to such criteria as: sphere of operation (international and internal national); scope of powers of the arbitrator (permanent and one-time ad hoc arbitration); spheres of economy and production industries (maritime arbitration, construction arbitration, arbitration of investment disputes, etc.); the normative basis of the settlement of the dispute (arbitration that regulates the dispute using the customs of business circulation, and arbitration that is governed exclusively by the norms of national legislation); imperative to implement the arbitrator's decision (mandatory and voluntary); - proposals for amendments to the Law of Ukraine "On Mediation", "On Local Self-Government in Ukraine" and to the Civil Code of Ukraine in relation to the researched problem using the modern methodology of legal technology in order to improve the legal regulation of the implementation of alternative (out-of-court) methods of settling legal disputes. It was concluded that the basis for the emergence of a public-law dispute is non-compliance with the rights and interests of a private person, which was committed as a result of the decision-making or implementation of activities by public administration bodies and other persons to whom the performance of state functions is delegated. It is emphasized that the reason for the emergence of a private legal dispute is the emergence of a contradiction between private individuals, as well as between private individuals and bodies of state power and local self-government regarding

the satisfaction of a person's needs to ensure his physical existence and social existence. It was determined that the judicial methods of protection of personal rights and settlement of legal disputes, which are determined at the level of procedural codified acts, are the adoption of court decisions on: recognition of a normative legal act or its individual provisions as illegal and invalid; recognition as illegal and cancellation of an individual act or its individual provisions; recognizing the actions of the subject of authority as illegal and the obligation to refrain from certain actions; recognition of the inaction of the subject of authority as illegal and the obligation to perform certain actions; recognition of the right; recognition of the deed as invalid; termination of an action that violates the right; restoration of the situation that existed before the violation; forced performance of duty in kind; change of legal relationship; termination of the legal relationship; compensation for damages and other methods of compensation for property damage; compensation for moral (non-property) damage; recognition of illegal decisions, actions or inactions of the state authority, the authority of the Autonomous Republic of Crimea or the local self-government body, their officials and employees; ensuring economic diversity and equal protection by the state of all business entities; freedom of entrepreneurial activity within the limits defined by law; free movement of capital, goods and services on the territory of Ukraine; limitation of state regulation of economic processes in connection with the need to ensure the social orientation of the economy, fair competition in entrepreneurship, environmental protection of the population, protection of consumer rights and the safety of society and the state; protection of the national producer; prohibition of illegal interference of state authorities and local self-government bodies, their officials in economic relations. It is argued that the determination of the location of alternative (out-of-court) methods of settling legal disputes should be based on establishing their features, which include: recognition of their admissibility and acceptability by current national legislation; voluntary application; compromising interaction of the

participants in legal relations; compliance with the regime of confidential information received in the course of dispute settlement; presence of formalization of the procedure; involvement of an independent regulator in disputed legal relations. It is noted that the understanding of administrative service should be based on the definition of the content of public-management relations as legal relations that arise, change and terminate in connection with the implementation of state functions by bodies of state power and local self-government in compliance with the principles of proportionality of the interests and needs of society and its individual members. It is noted that the implementation of administrative service is the basis for reviewing the content of an administrative appeal, which allows it to be classified as a system of alternative (out-of-court) methods of settling legal disputes.