Художня еволюція образу Івана Мазепи в українському ліро-епосі

Abstract

Художня еволюція образу Івана Мазепи в ліро-епосі виглядає так: героїчний епос → поема (епічна, романтична, історична) → історична драма → роман у віршах. Д. Донцов у статті «Криве дзеркало нашої літератури» писав, що «викривлене зображення» мають не лише «несмертельні типи», тобто типові образи в українській літературі, а й історичні, «зінтернаціоналізовані типи». І якщо порівняти образ Мазепи з яскравими легендами Д. Байрона чи В. Гюго, то блідими вийдуть наші «сильветки» тої постаті, нереальними, неідеалізованими, ніби без «крові й м’яса». Людина, на його думку, мусить виробити собі власне чуттєве відношення до оточення, мусить «чогось хотіти, щось поборювати, у щось вірити, щось кохати і щось ненавидіти, щось похваляти і щось осуджувати. І то гаряче і пристрасно, щоб було видно, що це «щось» палить їй мозок і серце», щоб відбивалася не найпримітивніша частина емоцій. Коли новими талантами ввірветься нова «релігія» у нашу літературу, тоді стане чистим, простим, може страшним, але «правдивим дзеркалом – життя...»