Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://ir.nmu.org.ua/handle/123456789/166603
Назва: | Обряд українського весілля |
Автори: | Кудіна, В. Ф. |
Ключові слова: | українське весілля;обряд |
Дата публікації: | 2013 |
Видавництво: | НГУ |
Бібліографічний опис: | Кудіна В. Ф. Обряд українського весілля / Кудіна В. Ф. // Історія і культура Придніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки.-Д. : НГУ, 2013.-Вип. 10.– С. 134-144 |
Короткий огляд (реферат): | Українська народна пісня – дорогоцінне надбання поетичного генія нашого народу, нев’януча окраса його духовної культури. Весь людський вік супроводять пісні. Спочатку гойдається материнський спів з колисками малюків, роняючи в дитячі душі зерна поезії й ніжності, пеленаючи дитинство в тихі мелодії. Потім дзвенять пісні дівочими та парубочими голосами, вливаючись у серце співаків бентежністю чийогось кохання, смутком чийогось розтавання, чиїмись мріями, надіями на щасливе життя. Нестримною повінню розливався спів на весіллях. У ньому і величання молодої та молодого – «княгині» та «князя» весільного обряду, – і мінорна симфонія туги за безтурботним дівуванням та рідною сім’єю, і тривога перед невідомістю життя у чужій родині. А поруч – барвистий калейдоскоп жартівливих пісень. Всі ці пісні разом з музикою, танцями та святковим одягом яскраво розцвічують і театралізують урочистий, найпопулярніший у народі весільний обряд. Найбільш пісенними були обряди випікання короваю, благословення молодих, прощання молодої з дівоцтвом і подругами, прощання молодої з батьківською хатою. Дуже часто в минулому шлюби укладалися не за згодою молодих, а за волею батьків. А тому багато весільних пісень мали журливий характер, в яких звучала туга за рідною домівкою, батьками. Весільним пісням властиві своєрідна мелодика, урочистість, глибокий ліризм. Водночас немало серед них і веселих, жартівливих пісень, адресованих старості, боярам, дружкам, музикам, кухаркам. Сьогодні на весіллях вже не почуєш цих пісень, пронизаних духом наших пращурів. Я мала щастя слухати їх в ранньому дитинстві довгими зимовими вечорами від своєї мами, Драченко Дарії Антонівни, жительки села Баландино Кам’янського району Черкаської області. Мама знала безліч весільних пісень, мала чудовий голос і без неї не обходилося жодне весілля в селі. Такі пісні виконувалися в усій центральній частині України. Тому хочу поділитися тим, що зберегла моя пам’ять, цими краплинками невичерпного джерела народної мудрості, які так щедро живили нашу історію і культуру. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://ir.nmu.org.ua/handle/123456789/166603 |
Розташовується у зібраннях: | Історія і культура Придніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки (2013 рік). Вип. 10 |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
CD225-134-144.pdf | 422,81 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.