Автоматизація технологічного процесу сушіння молочних продуктів
Короткий опис(реферат)
Об'єкт розробки – система автоматичного керування ланками
технологічного процесу сушіння молочних продуктів.
Об'єкт дослідження – Розпилювальна сушарка WUXI ATZ Atomizer
12˗986/4-1.
Предмет дослідження – проведення структурної і параметричної
ідентифікації та визначення математичної моделі об'єкта керування.
У сушарку підгущене молоко надходить на розпилюючий диск з
ротаційного насоса під тиском. У сушильній башті молоко розпорошується на
дрібні крапельки (розміром 10...20 мкм), назустріч яким знизу вгору рухається
гаряче (140...200 °С) повітря з калорифера. Частинки сухого молока, висушені
гарячим повітрям, осідають на дно сушильної вежі і пневмотранспортом
виваляються з неї. Температура висушеного молока близько 40…60 °С, завдяки
чому не відбувається коагуляції білка. Повітря з сушильної вежі віддаляється
через фільтри.
Визначальними критеріями ефективності технологічного процесу сушіння
молока є вологість (як основний показник якості готового продукту) та
продуктивність установки. Остання забезпечується регулюванням температури
гарячого повітря що надходить з калорифера вбудованого в сушарку. Джерелом
теплоносія для калорифера є перегріта водяна пара з парогенератора.
Підвищення температури повітря, що подається в сушильну башту, обмежено
небезпекою зіпсування (або навіть загоранням) сухого молока, а зниження
температури веде до збільшенню витрати теплоносія на одиницю випаруваної
вологи.
В нашому випадку, для створення підсистеми автоматичного керування
розпилювальною сушаркою, обрано один із головних каналів керування –
«масова витрата перегрітої пари на вході калорифера сушарки → вологість
сухого молока на виході з сушарки». Згідно технічних параметрів сушарки,
підсистема керування має підтримувати задану вологість сухого молока на
виході сушарки у межах 2…7 % завдяки регулюючим можливостям подачі
перегрітої пари на вхід калорифера сушарки у межах 0,6…2,6 кг/с.
Виходячи з отриманих результатів можливо зробити висновок, що модель
відповідає об’єкту керування, та може бути використана для подальшої розробки
підсистеми керування.