Abstract—The article provides a quantitative analysis of the online courses which can be used for student training in the humanities. It is noted that the development of information society influenced the ways of educational activities organization, the process of obtaining new knowledge and competency formation. Under the conditions when online education, blended and distance learn- ing are considerably relevant, massive open online courses are an effective tool for learning and self-development. It was found that training in the humanities plays an important role in personal development of the future specialist. It involves the development of social competence, communication culture, leadership skills, as well as skills of conflict avoidance, teamwork, etc.

Антологія «Воєнний стан» – це художньо-документальна проза про кровопролитну війну, яку розв’язала Росія на українських землях, це проза, у якій автори крізь призму власного світосприйняття, здобутого досвіду й пережитих емоцій пропонують широкому читацькому загалу зафіксовані трагедії «позачасової правди», факти тяжких протиправних злочинів російських окупантів. Мета статті – розглянути рецепцію подій воєнного стану в антології як літературу non-fiction у сучасній українській прозі. Об’єктом дослідження є тексти антології «Воєнний стан», об’єднані предметом зображення воєнних подій в Україні з метою задокументувати війну в різних її виявах і розповісти про неї світові «українським голосом». Дослідження проведено з використанням елементів описового, структурно-семантичного, рецептивно-інтерпретаційного, контекстного методів аналізу.

У статті проаналізовано балади Василя Марсюка, надруковані в останніх його збірках – «Романтика пізньої осені» (2015 рік), «Балада про дві скрипки» (2018 рік), «Голос волаючого на майдані» (2019 рік). За об’єкт дослідження обрано балади, жанрову своєрідність яких визначив автор: у назві, у підзаголовку, за жанровими ознаками, за мотивами драматичних переживань. Балади В. Марсюка історичного, героїчного, соціально-побутового змісту з наскрізними проблемами: митця і суспільства, національної ідентичності, громадсько-політичних питань. Змістове розмаїття баладної епіки часто твориться з конкретної місцевості – Донеччини, де проходило становлення його як особистості та письменника.

Актуальність дослідження зумовлена потребою осмислення и переосмислення творчості поетів украї нської діаспори, а саме творчості Бориса Олександрова-Грибінського. Предметом дослідження є своєрідність звучання мотивів у збірці «100 поезіи ». Мета цієї статті — виявити розмаї ття мотивів збірки «100 поезіи » Бориса Олександрова-Грибінського і дослідити специфіку звучання ностальгіи них мотивів, пов’язаних із зовнішньою та внутрішньою еміграцією поета. Особливии акцент робиться на складності виходу за межі сильної меланхоліи ності та нового осмислення поетом-емігрантом старшого покоління історії и Украї ни в історії . Борис Олександрів-Грибінськии залишив на батьківщині частину свого життя, близьких людеи , тому и з’являлися тужливі, чуттєво-емоціи ні вірші. Уможливили дослідження біографічнии і культурологічнии методи, завдяки яким було з’ясовано генезу мотивів та оцінено ї хню художню своєрідність.

Романам-біографіям сучасного українського письменника Степана Процюка про Василя Стефаника, Володимира Винниченка, Архипа Тесленка, Григора Тютюнника, Івана Франка – притаманне глибоке занурення у внутрішній світ, фактографічність, документалізм, подання героїв через призму психології та світосприйняття. Автор вдало трансформує біографію письменників у психобіографічних романах через моделювання свідомості головних героїв, використовує широкий спектр символіко-образних елементів та інструментарій інтертексту для творення сучасного літературного твору, поєднує фактаж та глибинний психоаналіз, використовує онірику як стильовий і композиційний прийом текстотворення.

У статті досліджено адресовану лірику в збірці «Озноб» Анатолія Шкуліпи, серед якої виокремлено вірші-присвяти, які є важливим складником поетичної книжки і мають помітне значення в культурно-історичному контексті. Присвяти уточнюють коло прототекстів, є художнім документом і важливим інтерпретаційним кодом, що дає змогу реципієнтові сприймати твір і виявляти в ньому приховані смисли. Вірші-присвяти вітчизняні науковці розглядають як неканонічні жанри і метажанрове утворення, яке вбирає у себе три жанрові форми – послання, присвяту та віршований лист (В. Назарець); як «референсні», або «прикладні» (Ю. Клим’юк); як механізм збереження та ретрансляції індивідуальної, історичної, культурної пам’яті (Л. Скорина);

У статті розглянуто особливості реалізації концепту душа в романі-медитації у віршах «Паломник» Ігоря Павлюка. В основі дослідження методологія вивчення когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології, «психолінгвістичної теорії літератури» О. Потебні. Лексему душа та її інваріанти у творі вжито 240 разів, вона є складником семантичних конструкцій, відображає найрізноманітніші можливості мови й уявлення сакральної сфери, має особливе значення для розуміння не лише художнього тексту, а й індивідуально-авторського ідіостилю, передає духовну атмосферу, експресивну наповненість контексту із широким діапазоном виражальних можливостей, що супроводжуються емоціями й бажаннями – радість, любов, смуток.

Проза, поезія, літературно-критичні статті, публіцистика Олеся Гончара має загальнолюдську вартість і хвилює читачів близько 80-ти років, оскільки у ній філософське осмислення дійсності, проникнення в таємницю людської душі, важливість і масштабність порушених проблем, любов до рідної землі й народу. Постать Митця, його естетичні засади інтерпретовано в адресованій ліриці поетів Придніпров’я – С. Бурлакова, К. Дуба, В. Коржа, М. Миколаєнка, Н. Нікуліної, О. Омельченко, М. Сар- ма-Соколовського, В. Старченка, Г. Шепітько, М. Яланської.

Поетичнии доробок Олекси Гаи-Головка, украї нського письменника і громадського діяча діаспори, представлено трьома томами вибраного. Й ого лірика досліджена переважно в контексті тем і мотивів украї нськомовних поетів Канади (І. акашидзе): любов до Украї ни, мотив ностальгії , образ степу тощо. Адресована лірика поета не досліджувалася, тому метою статті є осмислення виявів, мотивів і визначення своєрідності зображення предмета и адресата віршів-присвят письменника. Дослідження здіи снено за допомогою порівняльно-історичного, семіотичного методів, контекстуального аналізу тексту, прин- ципів рецептивної естетики з посиланням на роботи вітчизняних науковців щодо генологічних тенденціи , жанрової своєрідності адресованої лірики.

Статтю присвячено розкриттю художньо задокументованої реальності про випробовування повномасштабного вторгнення росії в антології «Війна 2022: щоденники, есеї, поезія». Авторами книжки є (42) письменники й громадські діячі, журналісти й науковці, волонтери й військовослужбовці ЗСУ, які протягом шести місяців від 24 лютого 2022 року створили історії власних вражень побаченого, почутого і пережитого під час повномаштабного російського вторгнення.