У статті розглядається питання конвертації традиційних рангів козацтва у систему військової ієрархії Російської імперії

Розглядається участь Г.-Ф. Міллера у підготовці рішення про ліквідацію Запорозької Січі 1775 р. і значення цього акту в політичній кар’єрі Г.О. Потьомкіна

Постать останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Івановича Калнишевського однією з наріжних в українській історії. Втім попри розтиражований численними науково-популярними виданнями образ останнього героя-мученика, типового характерника у дусі романтичної історіографії ХІХ ст. в українській історичній науці зроблено вкрай небагато для реконструкції життєвого шляху П.Калнишевського.

Внутрішні конфлікти, що існували в старшинському середовищі за часів Гетьманщини, продемонстрували широкий спектр прийомів, методів, важелів і ресурсів, за допомогою яких те чи інше угруповання намагалося зреалізувати свої політичні та індивідуальні прагнення. Звісно, конфлікти є невід’ємною складовою будь-якої соціальної системи, тож цілком природно, що Гетьманщина й підпорядкована їй Запорозька Січ не становили якогось виключення із загальносвітового правила. Однак не кожна система володіє достатнім арсеналом можливостей для підтримання власної єдності шляхом вироблення індивідуальної моделі (притаманної тільки конкретній системі в конкретній ситуації) стримань і противаг, що дозволила б перетворити конфлікт на джерело динамічного розвитку суспільства.

Рецензія на монографію: Сень Д. В. Казачество Дона и Северо- Западного Кавказа в отношениях с мусульманскими государствами Причерноморья (вторая половина ХVII – начало ХVIII в.). – Ростов- на-Дону: Изд.-во Южного федерального университета, 2009. – 280 с.