“Як вступив Мазепа в Правління Гетьманське, найпершою його справою було провести надійні приготування до походу на Крим. І для того через увесь 1688 рік декілька тисяч Малоросійських лопатників будували місто Самар у гирлі Самари, назване опісля Богородичною кріпостю, де влаштовано великий магазин і наповнено його численним провіантом та всякими запасами”, – пише про заснування Богородицької фортеці автор “Історії Русів” [1]. Вищезгадана історична й археологічна пам’ятка доби пізнього українського середньовіччя постійно привертала увагу дослідників протягом щонайменше останнього сторіччя. Першим визначив місцерозташування даного об’єкту на сучасній місцевості архієпископ Феодосій (Макаревський): “Містечко Стара Самара розташоване нижче Самарського монастиря і сучасного Новомосковська, в 6 верстах від впадіння Самари в Дніпро. Це – відоме і славне запорозьке місто Самара. Російські війська, йдучи до Криму, зупинялися в Самарі як на роздоріжжі й користувалися гостинністю запорожців. Тут в свій час збудовано було першу й головну російську фортецю; тут був відомий так званий Богородицький ретраншамент з пороховим і селітровим заводом, з величезними магазинами, з цілими “кварталами и рядами промышленных и торговых домов и лавок” [2]. Впродовж періоду кінця XIX–XX ст. територія Нижнього Посамар’я стала предметом численних дискусій в тому числі і з приводу місцезнаходження старовинного запорозького містечка Самарі (Самари) [3] і локалізації на берегах дніпровської притоки запорозьких паланкових центрів і російських фортець XVII – XVIII ст. [4]. Картографічні матеріали, джерельні дані та результати історіографічних розвідок настільки протирічиві, що сучасне місто Новомосковськ Дніпропетровської області на підставі різноманітних студій визначають як містечко Новоселиця, Богородицька фортеця, а також Самарчик, Старий Самарчик, м. Самар. І коли поєднуються історіографічні дослідження й ті чи інші комплекси картографічних матеріалів, плутанина кількаразово збільшується. Прикладом того слугує ситуація в м. Новомосковську, про що вже йшлося: в ньому встановлено меморіальний камінь, на якому подано інформацію про існування в цих місцях Новобогородицької фортеці. Крім того, на підставі легендарних даних про будівництво в Самарі чи Новоселиці дерев’яного Троїцького собору, з цим містом ідентифікуються і слобода Новоселиця, і козацьке місто Самарь (Самара), тоді як в справі про будівництво в Самарчику нової великої церкви замість старої (про собор мова не йдеться) зазначені назви – Самарчик, Самар, Старий Самарчик, м. Самар [5].

Одним з дискусійних питань археологічної науки залишається визначення часових вимірів, в котрих остання реалізує свій пізнавальний потенціал. Досить часто воно поставало в ХІХ та минулому століттях, а сьогодні не тільки не втратило гостроти, а й отримало особливу актуальність, як за рахунок нашого віддалення у часі від об’єктів досліджень, так і завдяки деякому розчаруванню у можливостях історичних реконструкцій на підставі виключно письмових джерел.

Влітку 2007 р. співробітниками лабораторії археології Подніпров’я Дніпропетровського національного університету під час пошуково-охоронних досліджень на території Богородицької (Новобогородицької) фортеці було відкрито житловий комплекс, до якого входили житло за № 1 та господарські споруди.

Розкопки 2008 року є продовженням досліджень 2007 р., метою яких було встановлення характеру житлової забудови внутрішньої площі фортеці та її окремих об’єктів із перспективою їх наступної музеєфікації. Новобогородицька, або Богородицька, фортеця заснована за указом російського уряду 1687 р. як форпост у боротьбі із Кримом та головна база майбутніх російсько-турецьких воєн. Одночасно їй відводилося важливе місце у контролі походів запорозьких козаків річкою Самарою в Надазов’я та на Дон. На це вказує обрання місця для будівництва – на високому розі, вище впадіння р. Самари у Дніпро майже навпроти Кодацької фортеці, спорудженої польським урядом у 1635 р. з цією ж метою – контролювати пересування запорозького козацтва Дніпром [3, с.131-153].

В статті мова йде про нові знахідки товарних пломб під час розкопок Новобогородицької фортеці