Знахідки українських натільних хрестів в середньому і нижньому Присамар`ї

Територія Пониззя Присамар’я здавна привертала увагу дослідників, проте їх зацікавленість належала, переважно археологічним пам’яткам від доби каменю – бронзи та ранньозалізного часу. Пам’ятки пізніших часів, тим більш козацької епохи, переважно залишалися поза вивченням [28, с.28, 29- 33 с.214]. Винятковим явищем у цьому плані є роботи керованої Д.І.Яворницьким новобудівної Дніпрогесівської експедиції НКПросу 1927-1932 років [14, с.11-12], коли вперше на зазначених територіях були відкриті і досліджувалися не лише неолітичні і матеріали ранньобронзової доби, а й алано-болгарські пам’ятки, поселення доби Київської Русі, козацькі поховання XVII-XVIII ст. Д.І.Яворницький першим проводив археологічні розвідки на теренах Богородицької фортеці і її посаду під час робіт Дніпрогесівської експедиції 1927-1932 років [13; 19, с. 256-257] (у фондах ДІМ ім. Д.І.Яворницького знаходиться близько 80 натільних хрестів «із запорозьких поховань», зібраних вченим, але у матеріалах його розвідок місця знахідок часто не фіксувалися, через це знахідки не паспортизовувалися, що ускладнює ідентифікацію матеріалів). У повоєнні роки і до кінця 1980-х матеріали доби середньовіччя і козаччини з гирла Самари цікавили, переважно, краєзнавців і аматорів. У 1960-1970 рр. брати В.В. та Е.В.Бінкевичі знаходили монети й інші старожитності на Ігренському півострові: про ці знахідки з пониззя Самари лише стисло згадано в праці „Городок старинный запорожский Самарь с перевозом [1]. В цей же час і на цій же території краєзнавець з Придніпровська Є.Богуш збирав натільні хрести, колекція яких по смерті аматора була розпродана спадкоємцями частинами. У 2001 році науково-дослідною Лабораторією археології Подніпров’я ДНУ під керівництвом професора І.Ф.Ковальової на території Богородицьком фортеці і її посаду були розпочаті планомірні розвідки і розкопки.