Дослідження ефективності багатостадійного гідравлічного розриву пласта на горизонтальних стовбурах свердловин нафтових родовищ

Abstract

Розробка багатопластових нафтових родовищ вимагає застосування інноваційних технологій для максимального вилучення вуглеводнів при складній геологічній структурі. Родовище «Х», відкрите в 1969 році, характеризується шаруватою будовою з глибиною продуктивних пластів 2440 – 3050 м, запасами нафти 1,4 млн т і газу 1,2 млн м³, а також ускладненнями через асфальтосмолисті відкладення, корозію, газогідрати та сірководень. На другій стадії розробки ключовим методом інтенсифікації видобутку є багатостадійний гідравлічний розрив пласта (МГРП), який створює мережу високопровідних тріщин у низькопроникних пластах горизонту Ю1-1. Дослідження фокусується на оцінці ефективності МГРП у горизонтальних стовбурах свердловин, інтеграції з технологією одночасно-роздільної експлуатації (ОРЕ) для підвищення коефіцієнта вилучення нафти (КВН), а також моделюванні процесів для оптимізації параметрів [1, 2]. Гідравлічний розрив пласта (ГРП) є геолого-технічним заходом для інтенсифікації припливу пластової рідини шляхом створення високопровідної тріщини при тиску, що перевищує гірський. Для видобувних свердловин мета – збільшення надходження нафти, для нагнітальних – підвищення прийомистості. Тріщина формується закачуванням рідини розриву, яка створює рідинний клин, а потім заповнюється проппантом для запобігання змиканню під впливом пластових сил. Фракційний склад проппанту залежить від гранулометрії пласта, а його тип – від геологічних умов. Швидкість закачування рідини повинна забезпечувати тиск, що перевищує внутрішні напруги породи, з урахуванням фільтрації частини рідини в пори колектора. Для зменшення фільтрації додають загусники та добавки, що формують малопроникну фільтраційну кірку, сприяючи поширенню тріщини вглиб пласта. Після створення тріщини проводиться промивання свердловини для видалення залишків рідини ГРП та проппанту, що запобігає зниженню проникності.