Вірші-присвяти Анатолія Шкуліпи

Abstract

У статті досліджено адресовану лірику в збірці «Озноб» Анатолія Шкуліпи, серед якої виокремлено вірші-присвяти, які є важливим складником поетичної книжки і мають помітне значення в культурно-історичному контексті. Присвяти уточнюють коло прототекстів, є художнім документом і важливим інтерпретаційним кодом, що дає змогу реципієнтові сприймати твір і виявляти в ньому приховані смисли. Вірші-присвяти вітчизняні науковці розглядають як неканонічні жанри і метажанрове утворення, яке вбирає у себе три жанрові форми – послання, присвяту та віршований лист (В. Назарець); як «референсні», або «прикладні» (Ю. Клим’юк); як механізм збереження та ретрансляції індивідуальної, історичної, культурної пам’яті (Л. Скорина);