Кодифікація аграрного законодавства як напрям сприяння методологічно-правової концепції впровадження наукових засад екологічної політики у сферу аграрного виробництва

Abstract

Ідеї необхідності кодифікації аграрного законодавства обговорюються серед наукового суспільства юристів-аграрників вже майже на протязі двох десятиріч [1]. Проте, за окремими винятками, проблема зводилась до констатації необхідності прийняття кодексу та висвітлення ряду передумов. Винятком з цього правила можна було вважати два-три проекти, зокрема, проект Аграрного (Сільськогосподарського) кодексу, що був розроблений авторським колективом під головуванням В.З. Янчука [2, С. 11-16]. Проте, у всіх без винятку проектів наголос був зроблений на правосуб’єктність різних організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі. І, на жаль, всі вони являли собою більш-менш вдалу компіляцію сукупності чинних на той час законів України: «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво», а також галузевих актів законодавства з питань підприємницької діяльності в аграрному секторі, зокрема, законів «Про сільськогосподарську кооперацію» та «Про селянське (фермерське) господарство». Але з прийняттям Господарського кодексу та введенням у дію оновленого Цивільного кодексу, це питання взагалі було знято. Мотивацією слугувало те, що питання господарської діяльності, у тому числі і в аграрному секторі, більш-менш повно врегульовані зазначеними нормативно-правовими актами, а суб’єкти господарювання як в аграрному секторі, так і в інших галузях, мають однакові організаційно-правові форми (за винятком, хіба що, фермерського господарства) [3]. Отже, проект Господарського кодексу був і пріоритетним, і майже автентичним за змістом (в частині визначення та регулювання діяльності господарюючих суб’єктів різних організаційно-правових форм) з аналогічними положеннями проекту Аграрного кодексу. Тому цілком закономірно, що у зв’язку з його прийняттям про проект Аграрного кодексу на певний час просто забули (дійсно, не «городити» ж цілий кодекс заради організаційно-правових особливостей утворення та функціонування тільки фермерського та особистого селянського господарств). Можливо, така апатія законотворців зумовлювалась, не в останню чергу, відсутністю поглядів на будь-яку іншу конструктивну модель зазначеного кодифікованого акту.