Деякі питання самочинного будівництва на землях громадської забудови

Abstract

Достатньо розповсюдженим сьогодні є таке правопорушення як самочинне будівництво. Інтерес до відповідного правового інституту склався історично та пов’язаний з наслідками численних порушень при створенні нових об’єктів нерухомості або перебудуванні вже існуючих Таке будівництва мало значну питому вагу ще й за радянських часів. Так, основні ознаки самочинного будівництва були визначені постановою Ради народних комісарів УРСР від 26 вересня 1940 року «Про заходи боротьби з самовільною забудовою земельних ділянок у містах і селищах міського типу», а також Інструкцією Народного комісара юстиції та Народного комісара комунального господарства УРСР про порядок застосування цієї постанови [1, c. 151-152]. Під самочинним будівництвом розумілося таке неправомірне зведення будівель, яке велося за відсутності відведення земельної ділянки під будівництво у встановленому законом порядку, а також без письмового дозволу виконкому міської pади депутатів трудящих [2]. З часом дане поняття перестало відповідати інтересам розвитку міст і селищ міського типу і потребувало внесення ряду уточнень, які згодом були сформульовані в ст. 105 Цивільного кодексу УРСР, а саме: будівництво житлового будинку без належно затвердженого проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил.