Охорона громадського здоров’я як об’єкт державного управління. Державна політика у сфері боротьби з туберкульозом: світовий досвід

Abstract

У статті розглянуто світовий досвід державної політики у сфері боротьби з туберкульозом. Підкреслено неузгодженість проблеми громадського здоров’я в культурі суспільства. Показано, що істотним відображенням соціальної значущості здоров’я в його індивідуальних і соціальних планах є взаємозв’язок здоров’я з соціально-трудовими можливостями людини, з положенням окремих соціальних груп в структурі суспільного виробництва. Обґрунтовано, що у сучасному суспільстві розвиток таких цінностей, як охорона здоров’я та збереження здоров’я, далеко не однаковий для різних груп і верств населення. Це значною мірою залежить від положення індивідів і груп в тій чи іншій системі соціальної нерівності. Доведено, що здоров’я служить серйозною основою для виявлення і самоідентифікації людей в системі соціальної нерівності і, отже, передумовою їх соціальних взаємодій, соціальної згуртованості або роз’єднаності, а крім того, істотним фактором соціально-психологічного клімату соціальних груп і суспільства взагалі.

The article examines the public health system as an object of public administration. The inconsistency of the problem of public health in the culture of society is emphasized. It is shown that a significant reflection of the social significance of health in its individual and social plans is the relationship of health with the socio-labor capabilities of a person, with the position of individual social groups in the structure of social production. It is justified that in modern society the development of such values as health care and health preservation is far from the same for different groups and strata of the population. It largely depends on the position of individuals and groups in one or another system of social inequality. It has been proven that health serves as a serious basis for the identification and self-identification of people in the system of social inequality and, therefore, a prerequisite for their social interactions, social cohesion or disunity, and in addition, an essential factor of the socio-psychological climate of social groups and society in general.