Розвиток міжнародного співробітництва України в галузі охорони здоров'я та підвищення рівня його безпеки як передумови сталого розвитку

Abstract

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 281 – Публічне управління та адміністрування. – Національний технічний університет «Дніпровська політехніка», Дніпро, 2025. Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що в сучасних умовах розвиток міжнародного співробітництва України в галузі охорони здоров'я і підвищення рівня його безпеки виступають критично важливою передумовою сталого розвитку. Це є надзвичайно актуальним через поєднання кількох багатовимірних викликів: воєнного конфлікту, зростаючих ризиків епідемій і потреби відновлення медичної інфраструктури та людського капіталу. Масштабні пошкодження установ охорони здоров'я, внутрішнє переміщення населення (близько 5 млн. осіб, що у 10 разів перевищує показники довоєнного періоду) та зростання потреб у невідкладній та реабілітаційній допомозі роблять міжнародну міжнародну кооперацію критичною для забезпечення доступності, безпеки та стійкості послуг у сфері охорони здоров'я. На рівні глобальної та національної політики ця тематика прямо відповідає таким державним стратегічним документам: Стратегії розвитку системи охорони здоров'я до 2030 року та Операційному плану, які закріплюють пріоритети відбудови, підвищення готовності до надзвичайних ситуацій та інтеграції міжнародної допомоги у національні програми. Водночас Стратегія національної безпеки України визначає охорону здоров'я як складову національної безпеки, що вимагає міжнародної співпраці для протидії транскордонним загрозам. Світовий досвід і рекомендації ВООЗ підтверджують, що упровадження моделі управління на кашталт «health security», яка включає спільні системи епіднагляду, обмін біомедичними ресурсами, навчання кадрів і механізми швидкого реагування, значно знижує вразливість держав у кризах і сприяє довгостроковій стійкості системи охорони здоров'я. Для України це означає не лише отримання допомоги в короткостроковому періоді, а й трансфер знань, стандартизацію управлінських практик та інтеграцію в європейські і глобальні системи охорони здоров'я. Отже, дослідження міжнародного співробітництва у сфері охорони здоров'я та механізмів посилення його безпеки має велику наукову й практичну вагу: воно дозволить виробити обґрунтовані управлінські та політичні рекомендації для підвищення життєздатності системи охорони здоров'я України в умовах гібридних загроз і забезпечити її внесок у сталий розвиток країни. Theses for obtaining a scientific degree of the Doctor of Philosophy in the field of knowledge 281 – Public Administration. – Dnipro University of Technology, Dnipro, 2025. The relevance of the research topic is determined by the fact that under current conditions the development of Ukraine’s international cooperation in the healthcare sector and the enhancement of its security represent a critically important prerequisite for sustainable development. This issue is particularly acute due to the combination of several multidimensional challenges, including armed conflict, growing epidemic risks, and the need to restore healthcare infrastructure and human capital. Large-scale damage to healthcare facilities, internal displacement of the population (approximately 5 million people, which is ten times higher than in the pre-war period), and the increasing demand for emergency and rehabilitation care make international cooperation critical for ensuring the accessibility, safety, and resilience of healthcare services. At the global and national policy levels, this research topic directly corresponds to key state strategic documents, including the Healthcare System Development Strategy until 2030 and its Operational Plan, which define priorities for recovery, emergency preparedness, and the integration of international assistance into national programs. At the same time, the National Security Strategy of Ukraine identifies healthcare as a component of national security, requiring international cooperation to counter cross-border threats. Global experience and WHO recommendations confirm that the implementation of a “health security” governance model— encompassing joint disease surveillance systems, exchange of biomedical resources, workforce training, and rapid response mechanisms—significantly reduces states’ vulnerability to crises and contributes to the long-term resilience of healthcare systems. For Ukraine, this implies not only short-term assistance but also knowledge transfer, standardization of governance practices, and integration into European and global healthcare systems. Therefore, the study of international cooperation in the healthcare sector and mechanisms for strengthening its security has substantial scientific and practical significance, as it enables the development of evidence-based governance and policy recommendations aimed at enhancing the viability of Ukraine’s healthcare system under hybrid threats and ensuring its contribution to the country’s sustainable development.