Управління підприємствами в умовах сталого розвитку вимагає дотримання принципів, які дозволять збалансувати економічні, соціальні та екологічні цілі. При застосуванні системного підходу в менеджменті було виявлено невідповідність отриманих показників відносно запланованих результатів, які пов’язані із збільшенням викидів парникових газів. При цьому треба враховувати, що негативні кліматичні зміни планети постійно посилюються, а 2023 рік став найбільш спекотним за всю історію спостережень. Протягом багатьох місяців середня температура на планеті перевищувала на 1,5°C рівень доіндустріальної епохи, що спостерігається вперше. Згідно Паризької угоди 2015 року, країни повинні об'єднати зусилля для обмеження підвищення середньої глобальної температури до 2°C, а бажано до 1,5°C, щоб уникнути катастрофічних наслідків для планети. Проте досягнення цієї мети вимагає радикальних змін в енергетичному секторі, який є основним джерелом викидів парникових газів та вуглецю. Тиск на декарбонізацію зростає, і багато країн та компаній беруть на себе офіційні зобов'язання щодо досягнення цілей скорочення викидів вуглецю, передбачених Паризькою угодою.

Декарбонізація ставить перед вугледобувними підприємствами низку викликів. Серед яких: зниження попиту на вугілля, розвиток альтернативних джерел енергії, таких як відновлювальна енергія, зменшує попит на вугілля; посилення регуляторних вимог. Уряди країн все більше впроваджують жорсткі норми щодо викидів парникових газів, що обмежує діяльність вугледобувних підприємств. Окрім цього, до ускладнюючих факторів відноситься - економічна невизначеність. Коливання цін на вугілля та витрати на впровадження нових технологій роблять цей сектор менш стабільним. В роботі наведено основні стратегії заощадження ресурсів. Основні напрямки включають: 1. Енергоефективність. Впровадження нових технологій та модернізація обладнання, яке споживає менше енергії. 2. Зменшення споживання води. Використання замкнутих систем водопостачання та очищення стічних вод.

Декарбонізація ставить перед вугледобувними підприємствами низку викликів. Серед яких: зниження попиту на вугілля, розвиток альтернативних джерел енергії, таких як відновлювальна енергія, зменшує попит на вугілля; посилення регуляторних вимог. Уряди країн все більше впроваджують жорсткі норми щодо викидів парникових газів, що обмежує діяльність вугледобувних підприємств. Окрім цього, до ускладнюючих факторів відноситься - економічна невизначеність. Коливання цін на вугілля та витрати на впровадження нових технологій роблять цей сектор менш стабільним.