Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну у 2022 році поставило перед нашою державою безпрецедентні виклики не лише у сфері оборони, а й у контексті збереження та розвитку демократичних інститутів. У ситуації, коли війна стала повсякденною реальністю, українське суспільство опинилося на перехресті: як забезпечити національну безпеку, не відступивши від принципів правової держави, відкритого громадянського контролю та вільного політичного процесу? У цьому контексті особливого значення набувають питання безпекових гарантій як тимчасових, у вигляді двосторонніх і багатосторонніх домовленостей із партнерами, так і стратегічних, через інтеграцію в євроатлантичні структури безпеки, насамперед НАТО.

У сучасному світі інформація стала однією з найцінніших ресурсів, а її захист - однією з ключових складових національної та міжнародної безпеки. Європейський Союз, як потужне політичне та економічне об'єднання, зіткнувся з численними викликами в інформаційному середовищі: кіберзагрози, дезінформація, втручання у виборчі процеси, гібридні атаки з боку авторитарних держав. У такій ситуації роль держав-членів ЄС у побудові спільної інформаційної безпеки є надзвичайно важливою.

Україна є одним із ключових контрибуторів європейської та трансатлантичної безпеки. Як суверенна держава, що самостійно визначає основні напрямки і пріоритети своєї зовнішньої політики, Україна налаштована посилювати наявні стратегічні партнерства, в яких вона бере участь. Відповідно до Стратегії національної безпеки України від 2020 р. (Указ, 2020) та Стратегії зовнішньополітичної діяльності України від 2021 р. (Указ, 2021), одним із ключових пріоритетів національних інтересів та забезпечення національної безпеки української держави є європейська та євроатлантична інтеграція України.

У XXI столітті кіберпростір став ключовою складовою безпекового середовища. Інформаційна безпека зазнає суттєвих трансформацій через розвиток технологій, появу нових викликів і загроз, а також через зміни у значенні інформації в сучасному світі. Зростання кількості кібератак на державні інституції, інфраструктуру та інформаційний простір, а також активне використання дезінформації й кібероперацій у гібридних конфліктах зумовлюють нагальну потребу формування ефективної політики кіберзахисту. Нині інформаційна сфера стала важливою частиною стратегічного планування міжнародних організацій, які формують стратегії та спільні заходи, спрямовані на протидію загрозам у сфері інформаційної та кібернетичної безпеки. НАТО як організація колективної оборони та одна з найвпливовіших міжнародних структур, відіграє ключову роль у формуванні глобальної архітектури безпеки в кіберпросторі, базуючи свій підхід до протидії викликам на демократичних принципах та нормах міжнародного права.