Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну у 2022 році поставило перед нашою державою безпрецедентні виклики не лише у сфері оборони, а й у контексті збереження та розвитку демократичних інститутів. У ситуації, коли війна стала повсякденною реальністю, українське суспільство опинилося на перехресті: як забезпечити національну безпеку, не відступивши від принципів правової держави, відкритого громадянського контролю та вільного політичного процесу? У цьому контексті особливого значення набувають питання безпекових гарантій як тимчасових, у вигляді двосторонніх і багатосторонніх домовленостей із партнерами, так і стратегічних, через інтеграцію в євроатлантичні структури безпеки, насамперед НАТО.

Традиційною складовою війн є використання т. зв. гібридних методів агресії, спрямованих на підрив внутрішньої стабільності та стійкості країни-об’єкту нападу. Одним з провідних елементів такого роду агресії є проведення інформаційно-психологічних операцій (ІПСО), які набули стратегічного значення в умовах глобального протистояння у світі. Це, у свою чергу, призвело до небаченого до сьогодні масштабного використання методів ІПСО російською федерацією проти України та інших країн – як з табору союзників нашої держави, так і у державах, що залишаються на нейтральних до війни проти України позиціях (у першу чергу ідеться про країни «Глобального Півдня»).