У нинішніх умовах глобалізації та стрімкого розвитку цифрових технологій питання кібербезпеки продовжує набувати особливої актуальності. Застосування кібератак та поширення дезінформації часто використовується задля дестабілізації держави, впливу на суспільну думку намаганням спровокувати почуття страху, хаосу, паніки, апатії, недовіри до державних інститутів. В той час як традиційний спосіб ведення війни передбачає прямий військовий конфлікт між державами із використанням зброї, гібридна війна додатково залучає невійськові засоби, такі як кібератаки та інформаційно-психологічні операції. Саме тому сукупність технічно-спрямованих дій, сфокусованих на захисті інформації та налагодженні систем комунікацій разом з їх подальшим вдосконаленням є надійним гарантом стабільної розвинутої держави, а стабільна цифрова інфраструктура підвищують обороноздатність держави не менше ніж традиційні засоби.

У XXI столітті кіберпростір став ключовою складовою безпекового середовища. Інформаційна безпека зазнає суттєвих трансформацій через розвиток технологій, появу нових викликів і загроз, а також через зміни у значенні інформації в сучасному світі. Зростання кількості кібератак на державні інституції, інфраструктуру та інформаційний простір, а також активне використання дезінформації й кібероперацій у гібридних конфліктах зумовлюють нагальну потребу формування ефективної політики кіберзахисту. Нині інформаційна сфера стала важливою частиною стратегічного планування міжнародних організацій, які формують стратегії та спільні заходи, спрямовані на протидію загрозам у сфері інформаційної та кібернетичної безпеки. НАТО як організація колективної оборони та одна з найвпливовіших міжнародних структур, відіграє ключову роль у формуванні глобальної архітектури безпеки в кіберпросторі, базуючи свій підхід до протидії викликам на демократичних принципах та нормах міжнародного права.