Процеси пошуку, розвідки та розробки родовищ різноманітних твердих, рідких та газоподібних корисних копалин неодмінно супроводжуються необхідністю спорудження свердловин різних груп призначення, а саме опорних, параметричних, структурних, пошукових, розвідувальних, експлуатаційних, нагнітальних, спостережних та інших свердловин; вони відрізняються, окрім іншого, конструкцією (під цим терміном розуміють схему будови свердловини, яка включає сукупність даних про кількість обсадних колон, інтервали їх спуску, діаметри обсадних колон і доліт для буріння стовбура свердловини під кожну колону, інтервали цементування обсадних колон). Власне сама конструкція свердловини складається з декількох концентрично розміщених одна в іншій обсадних металічних колон, кожна з яких має своє призначення залежно від гірничо-геологічних умов геологічного розрізу

На експлуатованих в різних стадіях вуглеводневих родовищах, виклик активного припливу флюїдів до навколостовбурної зони пласта здійснюють доволі різними способами, вибір яких визначається геологічним та фізичним характерами колекторів, режиму роботи покладу і величини пластового тиску. Відповідно до особливостей механізму впливу на пласти вуглеводнів або видом використовуваної в процесах підвищення вилучення флюїдів енергії, методи збільшення вилучення можна класифікувати на такі різновиди: фізико-гідродинамічні методи (класичним для них буде прийом різних типів заводнення пластів); фізико-хімічні методи підвищення нафтовилучення, що здійснюються для забезпечення ефективності заводнення (полягають у зниженні міжфазового поверхневого натягу); газові методи збільшення нафтовилучення пластів (полягають, здебільшого, у витісненні нафти вуглекислим газом); теплові методи збільшення нафтовилучення пластів, а саме теплофізичні та термофізичні (до прикладу, це нагнітання в продуктивний пласт теплоносіїв – гарячої води, водяної пари тощо)