Незалежно від умов буріння виробничий цикл споруди геологорозвідувальної свердловини повинен гарантувати високі техніко-економічні показники бурових робіт. В умовах поглинання промивальної рідини виконання цієї вимоги різко ускладнюється. Особливо складно виконувати бурові роботи у тому випадку, коли за яких-небудь причин неможливо забезпечити вихід промивальної рідини на денну поверхню. У такому разі застосовують внутрішньосвердловинну промивку за допомогою погружних насосів. Проте при промивці спостерігається інтенсивне забруднення промивальної рідини.

Одним з істотних шляхів зменшення кількості спуско-підйомів бурового снаряда (СПО), а, отже, і часу що на них витрачається, є буріння снарядами з так званими знімними грунтоносками, які забезпечують можливість витягання керна по колоні бурильних труб без її розбору та підйому на поверхню. Пропонується до застосування спеціальна схема спорудження свердловин при використанні спеціального породоруйнівного колонкового інструменту. Процес спорудження свердловин різного промислового призначення неодмінно супроводжується утворенням бурового шламу (зруйнована породоруйнівним інструментом гірська порода). Ефективність буріння в складних гірничо-геологічних умовах багато в чому буде залежати від якісної очистки вибою свердловини і самої промивальної рідини від шламу. Цим питанням присвячено велику кількість робіт, в яких основна увага приділяється встановленню необхідної швидкості висхідного потоку, що забезпечує винос частинок вибуренної породи

Процеси пошуку, розвідки та розробки родовищ різноманітних твердих, рідких та газоподібних корисних копалин неодмінно супроводжуються необхідністю спорудження свердловин різних груп призначення, а саме опорних, параметричних, структурних, пошукових, розвідувальних, експлуатаційних, нагнітальних, спостережних та інших свердловин; вони відрізняються, окрім іншого, конструкцією (під цим терміном розуміють схему будови свердловини, яка включає сукупність даних про кількість обсадних колон, інтервали їх спуску, діаметри обсадних колон і доліт для буріння стовбура свердловини під кожну колону, інтервали цементування обсадних колон). Власне сама конструкція свердловини складається з декількох концентрично розміщених одна в іншій обсадних металічних колон, кожна з яких має своє призначення залежно від гірничо-геологічних умов геологічного розрізу

Можливість ефективної розробки нафтових, газових та газоконденсатних родовищ базується на необхідності отримання зрозумілих відомостей про геометричні розміри (площа та потужність) продуктивних горизонтів, термобаричні умови їх залягання, колекторські властивості та ступінь нафтогазонасичення продуктивних пластів. Процеси вилучення вуглеводнів з пласта неодмінно супроводжується цілою гамою поверхневих (об’ємних) фізико-хімічних явищ, що є доволі природними для нафто- або газонасичених пластів. У тому випадку, коли рух пластових флюїдів відбувається через порові звуження порід-колекторів, всередині таких гірських порід виникають та активно діють різноманітні поверхневі явища на стінках так званих транспортних каналів, причому вказані явища зумовлені взаємодією між молекулами рідини та твердого тіла; зміна пластового тиску викликає процеси розчинення природного газу в пластовій рідині (нафті) або виділення його з неї

Враховуючи деякі виключення, можна обґрунтовано стверджувати, що нині застосовувані в процесах спорудження свердловин очисні агенти, являють собою комплексні з фізичної та хімічної точок зору дисперсні системи. Вказані системи відрізняє сильно розвинена для них поверхня розділу фаз, що, власне, і визначає всю гаму їх різноманітних властивостей стосовно виконання ролі середовища, в якому протікають процеси руйнування гірських порід, забезпечення раціональних умов відпрацювання бурового обладнання та породоруйнівних інструментів, потенційне досягнення максимальних показників механічної та рейсової швидкості поглиблення вибою свердловини; докорінне або часткове усунення передумов виникнення різного роду ускладнень та наступних ним аварій в стовбурі свердловини

Належна підтримка стінок споруджуваних бурінням свердловин від обвалення є одним з основних завдань, які доводиться вирішувати при реалізації положень геолого- технічного проекту. Низький ступінь нестійкості стовбуру свердловини може проявлятися по різному: м'які пластичні породи видавлюються в стовбур свердловини, обвалюються і обсипаються; тверді крихкі породи схильні до обвалення під дією статичних і гідродинамічних навантажень. Усе це призводить до збільшення поперечного розміру стовбура, утворення пробок і заповнення окремих інтервалів породою під час спуско-підіймальних операцій. Ці ускладнення сильно впливають на тривалість і вартість спорудження свердловин та збільшують витрату коштів.

З метою підвищення ефективності процесу буріння з урахуванням технологічних та економічних показників розробляються нові рішення у галузі технології буріння нафтових та газових свердловин. Одним із таких рішень є застосування технології колтюбінгового буріння. Колтюбінговий спосіб буріння здійснюється за допомогою гнучких труб, внаслідок чого суттєво зменшується зайве навантаження на долото і скасовуються спуско-підйомні операції, що суттєво сприятиме скороченню часу, що витрачається на будівництво свердловин. Однією з переваг колтюбінгового буріння в початкових і в пізніх етапах розробки родовищ полягає в розтині пласта здійснюваних в умовах репресії, тобто коли гідростатичний тиск, що чиниться на пласт нижче пластового, що призводить до збереження природного скелета гірської породи здійснюючи тим самим природний приплив флюїду.

Велика кількість установок електровідцентрових насосів працює в ускладнених умовах, що призводить до скорочення такого параметра як напрацювання на відмову. Наприклад, у свердловинах з високим вмістом піску міжремонтний період нижче в 5-10 разів, у корозійно-активних у 3-6 разів, з високим газовмістом у 1,5-4 рази ніж у свердловинах, у яких відсутні дані ускладнення. До основних ускладнюючих факторів належать: – солевідкладення на робочих органах насоса; – механічні домішки в рідині, що відкачується; – асфальтосмолопарафінові відкладення; – корозія обладнання; – наявність вільного газу;

Найбільш поширеними проблемами при видобуванні нафти з масивних карбонатних покладів з підстилаючою водою є: фільтрація води через тріщини та високопроникні канали або конусоутворення. Під конусоутворенням розуміють процес підтягування води з водонасиченого горизонту, що підстилає, до нижнього інтервалу перфорації добувної свердловини.

Як показує досвід розробки родовищ, для інтенсифікації припливу на нафтонасиченому об'єкті завтовшки понад 4 м, доцільно проводити гідророзрив пласта. При цьому проникність пласта має бути більше 0,1 мкм 2 ; свердловина – з великим радіусом забруднення (скін-ефект понад 5); довжина тріщини – понад 50м. На об'єктах з проникністю менше 0,03 мкм 2 доцільно застосування глибокопроникаючого гідророзриву в піщано-алевролітовій (низькопроникній) частині розрізу пласта, а також закачування водогазової суміші та періодичного очищення привибійної зони пласта із застосуванням УОС (УГІП-2М).