Враховуючи деякі виключення, можна обґрунтовано стверджувати, що нині застосовувані в процесах спорудження свердловин очисні агенти, являють собою комплексні з фізичної та хімічної точок зору дисперсні системи. Вказані системи відрізняє сильно розвинена для них поверхня розділу фаз, що, власне, і визначає всю гаму їх різноманітних властивостей стосовно виконання ролі середовища, в якому протікають процеси руйнування гірських порід, забезпечення раціональних умов відпрацювання бурового обладнання та породоруйнівних інструментів, потенційне досягнення максимальних показників механічної та рейсової швидкості поглиблення вибою свердловини; докорінне або часткове усунення передумов виникнення різного роду ускладнень та наступних ним аварій в стовбурі свердловини

Під освоєнням свердловин розуміють комплекс робіт із фізикохімічного впливу на пласт з метою отримання з нього сталого промислового припливу нафти та газу. При освоєнні свердловини в експлуатаційну колону спускають насосно компресійні труби нижній кінець яких мають трохи вище інтервалу перфорації. Гирло свердловини обладнують фонтанна арматура, на бічних відводах якої розміщують штуцерні камери, а в кінці викидних лінії встановлюють трапну установку і ємність для виміру обсягів суміші, що надходить. Потім знижують тиск на вибої свердловини і створюють депресію на пласт, при якій пластова рідина починає надходити в свердловину і по колоні компресійні насосно труби на поверхню.

Для аналізу розподілу викиду та ущільнення на двох розломах, використовуються дані свердловини та лінії відсічення, згенеровані з 3D-моделі, за допомогою програмного забезпечення компанії «Petroleum Experts». Потім порівнюються зміни розподілу в часі на кількох графіках, перш ніж відновити модель за допомогою інструментів 3D Decompaction і 3D Move-on-Fault до кроку в часі, коли відбулося надходження вуглеводнів. Ця інформація використовується для розгляду взаємозв’язку між двома розломами та їх впливу на потік через розломи. Для розрахунку невизначеності в аналізі ущільнення розлому використовується моделювання Монте-Карло.

У рамках виробничого процесу на основі нафти здійснюється її попередня обробка з метою створення оптимальних умов подальшої переробки. Одним із важливих етапів є нагрівання нафти. Для цього використовується теплообмінник і теплові підігрівачі, які забезпечують досягнення заданої температури. На початку процесу нафта піддається попередньої обробки, а потім прямує до першого електродегідрататора. В електродегідратор, який здійснює прокачування нафти, вводиться деемульгатор для запобігання утворенню емульсій. Така дія спрямована на покращення продуктивності всього процесу.

Сучасна нафтова промисловість стикається з безліччю перешкод у розробці нафтових родовищ. Особливістю поточного етапу є складність видобутку нафти на родовищах, що призвело до того, що 43% ресурсів в експлуатованому фонді знаходяться в умовах, що ускладнюють видобуток. Серед головних причин відмови обладнання на родовищах можна назвати сольові відкладення, механічні домішки, асфальтосмолопарафінові відкладення (АСПО) та корозію занурювального обладнання. Але найбільш актуальною проблемою стає видобуток запасів нафти, що не вилучаються, де процес утруднюється внаслідок накопичення органічних солей, парафіну, утворення емульсій, механічних домішок і корозії.

Найбільш важливим фактором покращення нафтогазовіддачі є збереження пористості та проникності порід-колекторів в процесі їх первинного розкриття під час буріння свердловин, тобто мінімізація потрапляння в них фільтрату та твердої фази бурових промивальних рідин (БПР). В останні роки для підвищення ефективності первинного розкриття використовують безглинисті біополімерні розчини, в яких використовують біополімерні реагенти, як структуроутворювачі, а для регулювання фільтраційних властивостей – реагенти на основі водорозчинних ефірів целюлози. Для запобігання забрудненню пласта гранулометричний склад твердої фази БПР має відповідати структурі порового простору

Застосування методів очищення свердловин гарячою нафтою має низку своїх переваг та недоліків, які необхідно враховувати при виборі того чи іншого способу. Перевагами є висока ефективність очищення свердловин від парафіну та механічних домішок та можливість використання цього методу у свердловинах, обладнаних ЕЦН та електрофільтрами. Однак можливими недоліками є висока вартість даного методу та ризик розплавлення кабелів за високих температур.

Відомо, що основною задачею отримання специфічних гірських виробок класу свердловин, є з'єднання продуктивного пласта (який містить вуглеводні, воду, або інші корисні рідкі, тверді та газоподібні компоненти) з денною поверхнею герметичним, міцним і довговічним експлуатаційним каналом при мінімальних витратах. На теперішній час широко застосовується значне число прогресивних інженерних прийомів, із відповідним супроводженням, досягнення сформульованої задачі, та особливої уваги тут заслуговує направлене буріння.

Під випробуванням пластів розуміється комплекс робіт, що забезпечує виклик припливу, відбір проб пластової рідини та газу, виявлення газонафтовмісту пласта, визначення основних гідродинамічних параметрів пласта (пластовий тиск, гідропровідність, коефіцієнт продуктивності та дебіт свердловин). Випробування пластів проводиться як у процесі буріння свердловин, так і після закінчення буріння та спуску експлуатаційної колони