Районы с интенсивно развитой горнодобывающей промышленностью характеризуются крайне неблагоприятной экологической обстановкой. Одной из важнейших проблем является загрязнение подземных вод, которые часто используются в данных регионах для питьевого и промышленного водоснабжения, орошения. Поэтому оценка их химического состава и динамика процессов метаморфизации представляет практический интерес для обеспечения экологической безопасности регионов с развитой горнодобывающей промышленностью.

Багаторічний видобуток корисних копалин призвів до формування несприятливої екологічної ситуації в гірничодобувних регіонах України. В результаті функціонування гірничодобувних підприємств спостерігається інтенсивне забруднення атмосфери, поверхневих та підземних вод, земель та накопичення значної кількості промислових відходів. Така ситуація призвела до того, що в Україні спостерігається дуже високий рівень антропогенного забруднення та деградації земель.

Структурные изменения в горном производстве, связанные с изменением этапов экономического развития, сопровождаются депрессивным периодом, как в Дальневосточном Федеральном округе России, так и в Украине. Положение усугубляется неудовлетворительным экологическим состоянием окружающей среды в зоне влияния горных работ и в целом, жизни населения горняцких поселков, что обусловлено большим объемом накопленных отходов переработки минерального сырья.

Вплив техногенезу на природне середовище збільшується та охоплює все більші території. Порушення екологічної рівноваги у природі впливає в першу чергу на ґрунт та рослини, оскільки вони є головними акумуляторами важких металів. В мікрокількостях більшість важких металів необхідно для нормального функціонування живих організмів, у високих концентраціях та при сумарному впливі вони стають небезпечними забруднювачами природного середовища. Оскільки рослини мають здатність поглинати з навколишнього середовища у більших або менших кількостях сполуки важких металів [1, 2], їх можна використовувати як індикатор, що дозволить визначити ступінь забруднення ґрунтів важкими металами.

Отходы горнодобывающей отрасли составляют около 85 % от общего объема твердых промышленных отходов. За более чем двухсотлетний период разработки угольных месторождений в Украине накопилось более 4 млрд. т. «пустой» шахтной породы и отходов обогащения угля

Процес вуглевидобутку супроводжується накопиченням на денній поверхні значних об’ємів відвальних шахтних порід (ВШП), які є потенційним джерелом забруднення навколишнього середовища небезпечними полютантами. Саме ці породи, мілко роздроблені та високодисперсні за станом, підлягають інтенсивному окисленню у зоні аерації, а у місцях їх складування можуть виникати техногенні ареали розсіяння токсичних речовин. Геохімічна небезпека відходів залежить від форми знаходження токсичного компонента, а також визначається фізико-хімічними умовами зберігання відходів [1, 2]. Особливу небезпеку для довкілля уявляють токсичні водорозчинні компоненти відходів за рахунок їх високої міграційної здатності. Тому визначення складу і вмісту водорозчинних компонентів та встановлення існуючих між ними зв’язків повинно бути першочерговою задачею моніторингу якості довкілля на промислових територіях.

Почвенный покров является базовым компонентом агроландшафта и основным средством производства сельскохозяйственной продукции. От его состояния (гидрологического режима, рельефа и других параметров) зависит производительность агросистем, устойчивость свойств компонентов окружающей среды. В почве происходит концентрирование энергии, накопление влаги, а также обеспечивается постоянное взаимодействие малых и больших круговоротов химических веществ в гео- и биосфере. Поэтому стратегия использования земельных ресурсов должна быть направлена на снижение расхода технологических материалов (пестицидов, мелиорантов, минеральных удобрений и прочих агрохимикатов) для улучшения и сохранения качественных характеристик природной среды. Система рационального пользования земельных угодий в Украине остается актуальной и перспективной для предприятий АПК всех форм собственности.

В усі часи здоров’я людини розглядалося як одна з найважливіших життєвих цінностей та найбільше особисте благо. «Valetudo bonum est» (здоров’я – найбільше багатство) – говорили ще древні римляни. Від часів Гіппократа здоров’я визначалось як відсутність хвороб, стан організму, за якого він здатний повноцінно виконувати свої функції. Здоров’я в такому розумінні – об’єкт медицини. Для екологів здоров’я – один із узагальнюючих показників стану навколишнього природного середовища. Оскільки, людина є частиною природи і фактори середовища як біотичні, абіотичні та антропогенні впливають на неї так само, як і на будь-який інший біологічний вид. Найбільш небезпечними для популяції людей на даному етапі є антропогенні фактори. Різноманітність засобів, якими вона руйнує своє здоров’я й генофонд, не може не вражати.

Антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище (далі - НПС) в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу. Тривалість життя в Україні становить у середньому близько 66 років (у Швеції - 80, у Польщі - 74). Значною мірою це зумовлено забрудненням НПС внаслідок провадження виробничої діяльності підприємствами гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості та паливно-енергетичного комплексу.

Ці слова видатного французького письменника XIX століття Пилипа Огюста МатісаВільє де Ліль-Адана не втратили своєї актуальності і сьогодні в будь якій країні світу. Перш ніж «завоювати» права, людство робило перші кроки до ідеї прав людини і ці кроки тривали не одне тисячоліття.