Визначальною умовою державної політики країн з найбільш прискореними темпами розвитку і високим рівнем життя стає пошук усе нових шляхів підвищення ефективності та додаткових резервів. Засновник англійської класичної політичної економії В. Петті ще в ХVІІ ст. підкреслював, що «цінність основної маси людей, як і землі, дорівнює двадцятикратному річному доходу, який вони приносять». Безумовно пов’язуючи рівень вкладів у людський капітал з рівнем розвитку виробництва, економіки, політичної системи та якістю життя в цілому, провідні країни світу невпинно нарощують темпи розвитку інвестицій саме у «людський капітал», доводячи його на перших порах від 2 – 3 % до 15 %, а згодом і до 20 % від валового національного продукту.

Довоєнний розвиток економіки країни визначався Постановою Кабінету міністрів від 3 березня 2021 р., якою було затверджено Національну економічну стратегію на період до 2030 року, яка мала б стати основою для розробки центральними органами виконавчої влади планів заходів, проєктів програмних і стратегічних документів, проєктів законів та інших актів законодавства. І саме заходи щодо реалізації визначених шляхів досягнення стратегічних цілей і відповідних завдань державної економічної політики були включені до планів діяльності уряду.

В Європейському регіоні українська держава є однією із найбільших за територією та кількістю населення держав. Разом з тим, вона займає не найкращі позиції в світових рейтингах, посідаючи 56 місце за розміром валового внутрішнього продукту, а за показником ВВП на душу населення Україна займає 119 позицію . Такий стан справ можна пояснити багатьма причинами. Так, політична система України, починаючи з 2013 року, знаходиться на етапі активної модернізації, пошуку та формування сучасної проєвропейської моделі державного устрою. Цьому процесу сприяла низка суспільно-політичних та соціально- економічних подій, які задали євроінтеграційний та євроатлантичний вектор майбутньої стратегії розвитку української держави.

Цифрові технології надали доступні інструменти кожному індивіду, крім того вони володіють найнижчими витратами (не тільки прямими матеріальними, а й всілякими транзакційними), що надають певні переваги. У сучасних умовах найбільш оперативно на це зреагувало висококонкурентне ринкове середовище. Проте політичні і соціальні уподобання мають ширший контекст інтересу: артикулювання політичної позиції є прикладом потреби, що вимагає від індивіда свого здійснення, а знання думок людей, своєю чергою, – безумовна потреба будь-якої політичної сили.

Загалом інтеграційні процеси бібліотек, музеїв, архівів найчіткіше виявляються у: поєднанні потоків різної інформації, взаємодоповнюваності їх ресурсів на державному, міждержавному, регіональному та місцевому рівнях, поглибленні процесів формування інформаційного середовища культурної та наукової спадщини та підвищенні рівня краєзнавства. Проте національні особливості та відмінності їх роботи гальмують розвиток взаємодії у багатьох країнах, зокрема Україні.

Робота по створенню цифрових громад ведеться у багатьох європейських країнах і до початку війни почала активно розвиватися і в Україні. Основні параметри цього процес визначає цифрова трансформація суспільства і викликані нею зміни в організації влади. Одним із трендів в даний час є активне впровадження в роботу органів місцевого самоврядування елементів системи цифрового урядування. Більш активно це відбувається в містах, але останнім часом набула поширення і в сільських та селищних територіальних громадах. Поняття цифрова громада використовується в якості узагальненого визначення організації управління органами місцевого самоврядування на основі процесів і механізмів цифрового врядування. Це поняття все більш активно використовується в науковій літературі і заслуговує більш широкого використання, але, безсумнівно вимагає і більш детального і глибокого опрацювання. Слід враховувати, що існують загальні проблеми становлення і розвитку цифрових громад.

Сучасна Україна зараз переживає найтяжчі часи своєї державної незалежності. Відкрита широкомасштабна військова агресія ставить під питання існування української нації та її державності. Збройне протистояння з державою, яка мала більші початкові воєнні, територіальні, демографічні та економічні можливості вимагає від українського суспільства граничного напруження своїх сил. На порядку денному постало завдання мобілізації всіх своїх ресурсів задля перемоги, згуртування нації для гідної відсічі ворогу. Гуманітарії системи вищої освіти вже зробили чимало для власного народу. Частина викладачів влилася в ряди збройних сил України і зі зброєю в руках боронить нашу державу, більшість викладачів залишилася на своєму місці, надає активну волонтерську допомогу, фінансово підтримує військові формування України. Однак, у частини гуманітаріїв формується комплекс вини, що вони недостатньо зусиль докладають задля перемоги своєї Батьківщини. Тим не менше, навіть на своєму робочому місці, в своїх кабінетах і навчальних аудиторіях, викладачі і науковці сфері гуманітарних наук можуть зробити чимало для успіху нашої спільної справи.

Технологічний прогрес дійшовши цифрового ступеня свого розвитку поставив перед суспільством завдання цифрової трансформації усього укладу соціального та економічного життя. Зокрема це стосується і необхідності для кожної людини оволодіння цифровими навичками та здібностями, тобто того, що можна визначити цифровими компетентностями людини. Такі зміни навичок і здібностей людей відбувались і раніше з появою у повсякденному житті новітніх на той час технологій - парових двигунів, електрики, автомобілів, компьютерів тощо. З початком переходу до цифрової ери перед сучасною людиною постають нові вимоги щодо знань та навичок потрібних у новому цифровому середовищі.

Неминучим є врахування цивілізаційного протистояння, яке для України осмислюється не лише з точки зору забезпечення її ідентичності, а й в руслі цивілізаційного протистояння Росії із Заходом, де Україна сприймається лише як розмінна монета та сфера впливу, яку можна поділити чи анексувати повністю.

В умовах війни та поствоєнної відбудови України та розвитку цифрової економіки особливого значення набуває запровадження цифрових технологій у сферу публічного управління та формування нових державних механізмів електронного урядування, що дасть величезні можливості для управління країною. Цифрова трансформація України є важливою передумовою модернізації суспільно-політичної системи України, а також уможливлює розвиток цифрової економіки й цифрового ринку.